D-димер: норми і відхилення

1. Що таке D-димер
2. Що показує D-димер
3. Норма D-димера у жінок, чоловіків, дітей
4. Норма у людей похилого віку
5. D-димер при вагітності
6. Чим загрожує підвищений D-димер
7. Як знизити підвищений D-димер?
8. Як здати та підготуватись до аналізу на D-димер?

Що таке D-димер

Однією з найважливіших функцій організму є зупинка кровотечі, регульована системою гемостазу. Щоб припинити втрату крові внаслідок зовнішніх чи внутрішніх причин, наш організм формує тромби, що закупорюють «порив на трасі», які потім сам і розчиняє.

Гемостаз регулюється трьома системами, які за нормального стану організму перебувають у рівновазі:

• коагуляційна система - формує тромб, що зупиняє кровотечу;
• антикоагуляційна – перешкоджає формуванню тромбів;
• фібринолітична – розчиняє тромби, що вже сформувалися.
   

Баланс цих систем дозволяє крові перебувати у рідкому стані та постійно циркулювати в нашому організмі не згортаючись, і доправляти поживні речовини всім органам за нормального тиску.

При пошкодженні кровоносної судини білок фібриноген, розчинений у плазмі, розщеплюється під впливом ферменту тромбіну, утворюючи тромб із тромбоцитів, еритроцитів та фібрину. Він перешкоджає подальшому крововиливу, а фібринові волокна складають каркас цього тромбу.

Коли рана загоюється, інший фермент – дестабілаза – руйнує зв'язки між молекулами фібрину, що формують тромб, не торкаючись інших білків. D-димером називають фрагменти молекули фібрину, що утворюються при його розпаді.

Що показує D-димер

Наявність у крові та рівень вмісту D-димеру свідчить про запуск процесу фібринолізу, тобто руйнування тромбів. Простими словами: в організмі десь існує тромб, який розпадається. Аналіз на D-димер не дозволяє виявити причину патології, але може підтвердити або спростувати наявність в організмі тромбоутворення, яке є супутником небезпечних захворювань, зокрема серцево-судинних та онкологічних.

Підвищення рівня D-димера можуть спричинити:

• туберкульоз, панкреатит, пневмонія, мононуклеоз та інші інфекційні захворювання;
• зростання новоутворень;
• інсульт та інфаркт міокарда;
• зараження крові та гангрена;
• цукровий діабет;
• амілоїдна дистрофія;
• аутоімунні захворювання, у тому числі ревматоїдний артрит, склеродермія, хвороба Лібмана-Сакса;
• атеросклероз, тромбофлебіт, варикоз;
• гепатит;
• пригнічення секреторної функції щитоподібної залози;
• зайва вага;
• нещодавня хірургічна операція;
• прийом деяких лікарських засобів.

Норма D-димера у жінок, чоловіків, дітей

Вміст D-димера в організмі визначається у мікрограмах фібрин-еквівалентних одиниць на мілілітр (FEU/мл). Нормальний рівень для чоловіків та жінок середнього віку становить 0-0,55 FEU/мл. У дитячому віці вміст фібриногену в крові коливається, що пов'язано з формуванням системи та недостатнім виробленням печінкою фібриногену.

Джерело: North West London Pathology 

Норма у людей похилого віку

З віком вміст фібриногену збільшується через старіння організму та під впливом різних хронічних захворювань. Тому прийнято вважати, що після 60 років граничне значення D-димеру може збільшитися до 0,75 FEU/мл або навіть до 1 FEU/мл. Таке коригування відбулося після того, як багатьом пацієнтам у всьому світі поставили помилкові діагнози венозної тромбоемболії (ВТЕ) та інших захворювань, яким супроводжує збільшення рівня фібриногену.

D-димер при вагітності

Під час вагітності показник D-димер залишається в нормі у першому триместрі, але далі починає зростати, що також слід враховувати при здачі аналізів. Таким чином організм готується до пологів.

Норми по триместрах

Нормальні показники D-димера під час вагітності

Чим загрожує підвищений D-димер

Під час гострої фази запального процесу рівень фібриногену може підскочити у 2-20 разів та перебувати на піковому рівні до 3-5 днів, а потім повернутися до нормального стану. Тим не менш, хронічно підвищений D-димер вважається фактором ризику утворення тромбів та розвитку тромбоемболії.

Зростання вмісту фібриногену також попереджає про можливі серйозні недуги. Воно може бути викликане:

• інфекційно-запальними патологіями (туберкульозом, панкреатитом, пневмонією, мононуклеозом тощо);
• зростанням новоутворень;
• процесами, що супроводжуються масовою загибеллю клітин (зараженням крові, гангреною, церебральним інсультом, інфарктом міокарда, опіками);
• амілоїдною дистрофією;
• цукровим діабетом;
• пригніченням секреторної функції щитоподібної залози;
• аутоімунними запальними хворобами (склеродермією, хворобою Лібмана-Сакса, ревматоїдним артритом);
• судинними захворюваннями (атеросклерозом, тромбофлебітом, варикозом);
• надмірною вагою;
• гепатитом;
• нещодавньою хірургічною операцією.
• деякими лікарськими засобами.

Як знизити підвищений D-димер?

Нормалізувати підвищений D-димер можна, усунувши причину аномально високого рівня фібриногену. Тому після здачі аналізу лікар зазвичай призначає додаткові тести, що дозволяють виявити патологію, яка викликала підвищення рівня цього показника. Це можуть бути МРТ, комп'ютерна томографія, ультразвукова доплерографія та інші дослідження.

Якщо йдеться про підвищену в'язкість крові та загрозу тромбозу, то пацієнтам призначається антикоагуляційна терапія, частиною якої може бути дієта з вживанням свіжих овочів, ягід червоного кольору, темного шоколаду, какао та морепродуктів.

Як здати та підготуватись до аналізу на D-димер?

Підготовка до здачі аналізу на D-димер відповідає загальним стандартам підготовки до досліджень крові. А саме:

• аналіз необхідно здавати натщесерце, бажано вранці, оскільки референтні лабораторні норми, як правило, відповідають ранковому часу доби;
• напередодні не слід перевантажувати організм важкою жирною їжею;
• не вживайте алкоголь мінімум 24 години та не паліть мінімум 1 годину до здачі аналізу;
• проходити дослідження необхідно у спокійному психоемоційному стані;
• у день здачі аналізів також необхідно виключити фізичні навантаження;
• подбайте про те, щоб виключити прийом препаратів, які можуть вплинути на результати аналізів, якщо ви приймаєте ліки. Для цього проконсультуйтеся з лікарем.
   

Мережа медичних лабораторій ДІЛА пропонує дослідження «D-димер», що дозволяє оцінити рівень фібриногену в діапазоні 0,19 – 35,2 FEU/мл.

Показаннями для призначення аналізу є діагностика тромботичних станів (тромбоз глибоких вен, легенева емболія, ДВС-синдром), ускладнений перебіг вагітності (гестоз, прееклампсія, цукровий діабет, захворювання нирок) та моніторинг тромболітичної терапії. Бажаємо Вам успішного лікування та будьте здорові!

Питання та відповіді:

1. Яка різниця між D-димером та коагулограмою?

D-димер – це один показник, за яким можна оцінити чи є ризик тромбоемболії. Коагулограма – більш широке дослідження, яке дозволяє оцінити функціонування системи згортання крові за великою кількістю показників.

2. Скільки годин виконується аналіз на D-димер?

Результат аналізу на D-димер в лабораторії ДІЛА можна отримати до 36 годин.

3. Як перевірити чи є тромби?

Хоча існує досить широкий перелік симптомів артеріального та венозного тромбозів, точно встановити наявність або відсутність захворювання дозволяє комплекс методів лабораторно-інструментальної діагностики, до якого входять аналіз на D-димер, ультразвукове дуплексне сканування (УЗДС) та рентгенконтрастне вивчення венозної системи.

4. Чи можна врятувати людину, якщо відірвався тромб?

Хоча відрив тромбу з досить великою ймовірністю спричиняє закупорку судин і подальшу смерть, у багатьох випадках людей вдається врятувати. Для цього у разі появи симптомів тромбозу необхідно негайно викликати службу екстреної допомоги. Надання кваліфікованої допомоги збільшує шанси на виживання. Найбільш поширеним способом допомоги є тромбоектомія - хірургічна операція з видалення тромбу, якщо її проведення можливе.

Симптоми тромбозу

Артеріальний тромбоз:

• запаморочення, мовний розлад при інсульті;
• зменшення активних рухів аж до паралічу м'язів;
• різкий непрохідний біль, оніміння, збліднення та похолодання шкіри в місці утворення тромбу;
• печіння, поколювання ураженої кінцівки, судоми в литкових м'язах, а потім повна втрата чутливості.
   

Тромбоз поверхневих вен:

• пекучий біль у тромбованій вені;
• підвищена чутливість та почервоніння шкіри, гаряче ущільнення у місці утворення тромбу;
• розширення дрібних підшкірних вен;
• обмеженість у русі.
   

Тромбоз глибоких вен:

• набряк усієї кінцівки або її частини нижче місця закупорки судини через тромб;
• розпираюча біль і підвищення температури в області ураженої кінцівки;
• зміна кольору шкіри від блідого до синюшно-багряного;
• набухання поверхневих вен.