Щорічно із настанням літа ми прагнемо викроїти кілька тижнів і з'їздити на море, покупатися в теплій воді, поніжитися під сонцем. Для цього ми найчастіше вибираємо курорти жарких країн за кордоном, адже і клімат відповідний, і харчування, і свіжі фрукти цілий рік. Однак за останні 10 років всі ми отримуємо все більше повідомлень про зараження наших співвітчизників такою незрозумілою хворобою, як вірус Коксакі. Причому українці хворіють цілими родинами, а симптоми часом бувають дуже і дуже неприємними – лихоманка, головний біль, сильна діарея. Експерти ДІЛА розкажуть, що це за вірус такий, і як його розпізнати.
Що це? Віруси Коксакі відносяться до групи ентеровірусів, які розмножуються в шлунково-кишковому тракті людини.
Існує понад 80 видів ентеровірусів. Всі вони гинуть при впливі температури вище 50° С (при 60° С – за 6-8 хвилин, при 100 ° С – миттєво), швидко руйнуються при контакті із хлоровмісними засобами, при впливі ультрафіолету, під час кип'ятіння і висушування. Незважаючи на це, ентеровіруси здатні виживати при температурі 37 ° С протягом 60-65 діб, довго зберігаються у воді. Саме цим і пояснюються спалахи захворюваності на курортах. Заморожені ентеровіруси зберігають активність по кілька років, при зберіганні заражених продуктів в холодильнику – кілька тижнів, а за кімнатної температурі віруси активні кілька днів. Вони витримують багаторазову заморозку і відтавання, не втрачаючи при цьому своєї активності.
Віруси починають розмножуватися в епітелії шлунково-кишкового тракту. З ШКТ частинки потрапляють в кров, призводячи до ураження внутрішніх органів, де і починається друга хвиля розмноження. Ентеровіруси можна виявити в секреті дихальних шляхів та фекаліях заражених людей, іноді – в крові і спинномозковій рідині.
Окрім вірусів Коксакі A1-A21, A24 і B1-6, в ентерогруппу також входять:
- ЕСНО-віруси;
- ентеровіруси 68-71, 73-91 і 100-101;
- поліовіруси 1-3 типів.
Найчастіше інфекції передаються при прямому контакті з респіраторними виділеннями або стільцем, але можлива передача і через заражені джерела навколишнього середовища (наприклад, воду). Можливе вертикальне (трансплацентарне) інфікування плода від матері під час вагітності. Сезонність захворюваності – літньо-осіння. Основну масу хворих становлять діти та молоді люди.
Як проявляється? Інкубаційний період (від моменту зараження до появи перших ознак) триває від 3 до 7 днів. В цілому, симптоматична картина при ентеровірусних інфекціях проявляється блювотою, нудотою, діареєю. Хвороба починається з лихоманки 39-40 градусів, головних болів, загальної слабкості, порушення сну і погіршення апетиту. Може спостерігатися почервоніння шкіри обличчя та шиї, навколо очей, а також висипання у вигляді плям і вузликів по всьому тілу.
Існують різні форми хвороби з різними клінічними проявами:
- Серозний менінгіт. При ентеровірусній інфекції він має чітку картину з менінгеальними симптомами, які яскраво проявляються у вигляді лихоманки і зникають з 3-го тижня хвороби. Тривалість лихоманки – близько 2 тижнів. Хворобливі відчуття концентруються в лобовій частині голови. Лихоманка може супроводжуватися висипаннями, схожими на кір. Часто виникають катаральні реакції: сльозотеча, світлобоязнь, рідкі виділення з носа.
- Герпетична ангіна. Насправді вірус герпесу тут ні при чому, просто висипання схожі як при герпесі, тому прояви так і називають. Задня стінка глотки стає зернистою, на почервонілих піднебінних дугах з самого початку захворювання з'являються висипання у вигляді вузликів, які потім переростають в бульбашки і виразки з червоним обідком. Спостерігається біль при ковтанні, ущільнення і збільшення лімфатичних вузлів. Результат герпетичної ангіни в більшості випадків ентеровірусних інфекцій сприятливий.
- Кишкова форма. Вона протікає у вигляді гастроентериту з підвищенням температури тіла до 39˚С. Ця форма характеризується наявністю диспепсичного синдрому, який проявляється пінистою діареєю близько 5-7 разів на добу з домішками слизу і зелені, а також специфічним неприємним запахом. Діарея доповнюється неодноразовою блювотою, здуттям, бурчанням, і розлитими болями в животі. Але спазми кишечника відсутні. Тривалість хвороби – до 2 тижнів. Діти складніше переносять кишкову форму захворювання: вони довше страждають від болю в животі і розладів травлення (їм характерна друга хвиля симптомів), для дітей небезпечне швидке зневоднення організму через часті діареї.
- Міокардит і перикардит. Вони розвиваються практично одночасно, оскільки віруси-збудники однаково уражають тканини серця – перикард (зовнішню сполучнотканинну оболонку серця) і власне серцевий м'яз (міокард). Захворювання спочатку дуже схоже на ГРВІ, а вже через тиждень до клінічних проявів приєднуються біль в області серця, неприємні відчуття в грудній клітці, загальна слабкість і лихоманка.
- Кон'юнктивіт. Прояви – різі в очах, боязнь яскравого світла, сльозотеча, набряк повік і склер. Виділення з очей на початкових етапах каламутні, з жовтуватим відтінком, але з часом вони стають гнійними. Через кілька днів «світлого проміжку» може уражатися спинний мозок і розвиватися лихоманка.
- Міалгії – болі в м'язах. Інтенсивність больових відчуттів може зростати під час руху, тривалість болю – від 30 секунд до кількох хвилин. Міалгії тривають зазвичай близько 7-8 днів.
Особливістю ентеровірусних інфекцій є те, що різні клінічні форми хвороби можуть бути пов'язані із представниками одного серотипу, а схожі клінічні симптоми можуть бути викликані різними серотипами ентеровірусів. Тільки для деяких серотипів ентеровірусів характерні певні симптоми, які не спостерігається при зараженні іншими різновидами. Багато з клінічних проявів не є специфічними для ентеровірусних інфекцій і можуть зустрічатися і при інших інфекційних захворюваннях.
За підозри на зараження ентеровірусної інфекцією, потрібно одразу ж призначати специфічні дослідження біологічних виділень, оскільки період максимального виділення вірусу з організму - перший тиждень захворювання. Чи не виявлена вчасно, ентеровірусна інфекція продовжує розвиватися і може привести до серйозних ускладнень – менінгіту, енцефаліту, набряку легенів і навіть паралічу. Запущена інфекція у дорослих і, особливо, дітей може призвести до смерті або значних уражень головного мозку і інвалідності.
В останні 20 років у дітей все частіше виявляють так звану «малу» ентеровірусну інфекцію. Їй характерні легка лихоманка, слабкість, м'язові болі, вона часто проходить сама через 3-4 дня і не викликає виражених змін з боку окремих органів.
Трохи про віруси Коксакі
Віруси Коксакі – одна з головних причин асептичного менінгіту. Після перенесеної інфекції розвивається стійкий типоспецифічний імунітет. Віруси виявляються в крові, сечі, носоглотці і фекаліях за кілька днів до появи перших клінічних симптомів. Заражена людина найбільш небезпечна для оточуючих в ранні періоди інфекції, коли вірус виділяється з організму в найбільш високих концентраціях.
Існує дві групи вірусів Коксакі:
- Віруси типу A. Найчастіше вони вражають шкіру і слизові, призводять до гострого геморагічного кон'юнктивіту, ентеровірусного стоматиту, захворювань верхніх дихальних шляхів і асептичного менінгіту, а також до захворювань горла (герпангіни).
- Віруси типу В призводять до інфікування серця, плеври, печінки і підшлункової залози, викликають міокардит, перикардит і гепатити (запальні захворювання, які не пов'язані з гепатотропними вірусами). Інфекції серця можуть призводити до перикардіальної еффузіі.
Джерелом зараження є тільки інфікована людина. Віруси Коксакі передаються повітряно-крапельним (від заражених), контактно-побутовим (від носіїв вірусу), харчовим і водним шляхом. Хворіють переважно діти і молоді люди. Найчастіше спостерігаються спорадичні випадки, локальні спалахи (частіше в дитячих колективах) і навіть великі епідемії, що вражають окремі регіони або країни. Віруси передаються через інфіковані воду і овочі, через брудні руки, іграшки та інші об'єкти зовнішнього середовища.
Симптоматика вірусу Коксакі в цілому схожа з іншими ентеровірусними інфекціями:
- Поява ранок і рідких прищиків на ногах і руках, проте іноді їх виявляють і в ротовій порожнині. По мірі розвитку інфекції виразки можуть поширитися на все тіло, але переважна локалізація – навколо ротової порожнини. Також у заражених пацієнтів часто спостерігається синдром «рука-нога-рот», коли висипання з'являються одночасно на слизових рота, ступнях і долонях.
- Слабкість і погане самопочуття. Можливі сильні головні болі, діарея і блювота. Ураження слизової глотки викликає хворобливі відчуття під час прийомів їжі.
- Висока температура. Вона може піднятися буквально за 2-3 години і не знижуватися кілька днів.
З огляду на те, що віруси Коксакі можуть призвести до серйозних ускладнень (ендокардиту, перикардиту, міокардиту, менінгіту серозного типу і багатьох інших), тільки своєчасне звернення до лікаря дасть гарантію швидкого одужання.
Противірусних засобів, спрямованих на лікування ентеровірусної інфекції, на сьогоднішній день не існує, тому лікування переважно симптоматичне. Методів специфічної профілактики (вакцинації) проти ентеровірусних інфекцій, і вірусів Коксакі зокрема, теж немає.
Специфічна профілактика інфікування вірусом практично неможлива, якщо ви перебуваєте на курорті серед великих скупчень людей, то захворювання елементарно передається повітряно-крапельним шляхом. А щоб зменшити ризики передачі орально-фекальним шляхом, дотримуйтесь 5 простих правил неспецифічної профілактики
- Для пиття, особливо в жарких країнах, використовуйте лише кип'ячену або бутильовану воду.
- Перед кожним прийомом їжі і після кожного відвідування туалету обов'язково мийте руки з милом, суворо дотримуйтесь правил особистої і громадської гігієни.
- Перед вживанням овочів і фруктів їх слід ретельно вимити щіткою, а потім обполоснути окропом.
- Купайтеся тільки в дозволених місцях, а під час купання намагайтеся не ковтати воду.
- Не купуйте продукти у приватних осіб і на стихійних ринках, уникайте вуличної їжі.
Також не рекомендується пускати дітей в басейни і клуби при готелях, якщо з'являються дані, що в місцевості виявили випадки зараження ентеровірусної інфекцією.
Діагностика
Ентеровірусна інфекція вражає осіб всіх вікових груп, але більш сприйнятливі до неї саме діти. Захворювання часто може залишатися нерозпізнаним, оскільки в більшості випадків протікає безсимптомно (у 85% заражених) або в легкій або середньотяжкій формі, яка нагадує звичайнісіньку застуду (в 12-14% випадків). Важкий перебіг інфекції спостерігається у 1-3% інфікованих. Необхідність лабораторного підтвердження ентеровірусної інфекції для диференційної діагностики від інших видів патології виникає за важких форм хвороби (з менінгітом, енцефалітом) або при епідемічних спалахах інфекції.
Базовими методами лабораторної діагностики є виділення ентеровірусів в культурі клітин і виявлення вірусної РНК методом ПЛР. У порівнянні з першим, ПЛР-дослідження більш чутливе і точне, вимагає набагато менше часу. Дослідження методом полімеразної ланцюгової реакції засноване на безпосередньому виявленні РНК вірусу і може бути використано для виявлення ентеровірусу на ранніх етапах хвороби, що вигідно відрізняє його від серологічних (непрямих) методик, які вимагають близько 2-4 тижнів для оцінки динаміки рівня специфічних антитіл. Однак з цієї ж причини ПЛР не дозволяє розрізнити гостру і хронічну форми ентеровірусної інфекції.
Для виявлення ентеровірусу в портфелі ДІЛА є дослідження «Ентеровіруси, визначення РНК методом REAL TIME ПЛР (будь-який БМ)». Визначення конкретного збудника вимагає додаткових досліджень.
