ВІЛ: життя у нових реаліях

1 грудня традиційно відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Вже понад 30 років у цей день по всьому світу згадують людей, які загинули від смертельної хвороби, що розвивається при занедбаній ВІЛ-інфекції. Під час бурхливої ​​пандемії коронавірусу жертв цього захворювання може бути набагато більше. Експерти ДІЛА розкажуть, чому.

Цього року ЮНЕЙДС (UNAIDS, Об'єднана програма Організації Об'єднаних Націй з ВІЛ/СНІДу) наголошує на гострій необхідності ліквідації нерівності – рушійної сили епідемії СНІДу та інших пандемій у всьому світі. Якщо не вжити рішучих дій щодо боротьби з нерівністю сьогодні, світу загрожує не лише невиконання прийнятих цілей для перемоги над СНІДом до 2030 року, а й продовження пандемії COVID-19, а також посилення соціально-економічної кризи. Так, за даними UNAIDS, якщо світовим лідерам не вдасться впоратися з нерівністю, ми можемо зіткнутися з 7,7 мільйонами смертей, пов'язаних зі СНІДом, протягом наступних 10 років. Але є й інші проблеми.

Від ВІЛ не існує вакцини, тоді як вакцина від коронавірусу вже розроблена та випробувана. На відміну від COVID-19, ВІЛ неможливо повністю вилікувати, можна лише успішно протистояти хворобі довгі роки. Але лише за умови своєчасного виявлення, отримання терапії та дотримання рекомендацій лікарів. Однак саме з цим і виникли труднощі: майже всю інфраструктуру боротьби з ВІЛ-інфекцією довелося оперативно перекинути на «антиковідний фронт», пацієнти з ВІЛ, включаючи тяжких, залишилися без госпіталізацій, аналізів та лікарів. Багато інфікованих ВІЛ із симптомами COVID-19 перестали звертатися за медичною допомогою через страх порушення анонімності та небажання порушувати режим самоізоляції.

Коронавірусна інфекція – дуже серйозне захворювання, тому людям, які живуть з ВІЛ, слід вживати всіх рекомендованих заходів профілактики, щоб звести до мінімуму вплив та запобігти інфікуванню вірусом SARS-CoV-2. Як і в загальній популяції, люди похилого віку з ВІЛ, ВІЛ-пацієнти з проблемами серця або легень можуть піддаватися високим ризикам інфікування, мати більш серйозні симптоми та ускладнення. Однак життя таких пацієнтів у нових пандемічних реаліях змінилося. І, на жаль, не на краще.

Проблема №1 – лабораторна діагностика. Динаміку ВІЛ-інфекції можна контролювати лише лабораторно, а аналізи слід виконувати щонайменше 2-3 рази на рік. А у разі неефективності антиретровірусної терапії чи виникненні збоїв – раз на 3 місяці. На початку пандемії, коли були серйозні обмеження на пересування, багато ВІЛ-позитивних пацієнтів не могли здати аналізи, особливо в державних лабораторіях. А потім, коли обмеження зняли, вся хвиля людей ринула в ці лабораторії, що призвело до величезних черг. Як і раніше, державний лабораторний сегмент продовжує працювати на COVID-19 і ситуація не покращується.

Проблема №2 – доступ до медичних послуг. Ще однією проблемою для ВІЛ-інфікованих людей стало закриття інфекційних відділень. Точніше, не закриття, а перепрофілювання під потреби пацієнтів із COVID-19. Адже саме в інфекційних відділеннях хворі на вірус імунодефіциту могли отримати комплексне лікування. Важливо розуміти, що терапія – щоденна, пожиттєва. Препарати необхідно приймати щогодини і за суворою схемою. Пропуски неприпустимі.

Проблема №3 – відсутність препаратів. На жаль, ВІЛ вилікувати неможливо, проте антиретровірусні препарати дозволяють контролювати перебіг цієї інфекції та запобігають її подальшому поширенню. Згідно з дослідженням ВООЗ, прогрес у боротьбі з ВІЛ-інфекцією сповільнюється, водночас світова пандемія COVID-19 призвела до дефіциту препаратів для лікування ВІЛ-інфекції у багатьох країнах світу.

Так, за даними ВООЗ, у середині 2020 року 73 країни попередили про ризик дефіциту антиретровірусних препаратів (АРВП) через коронавірусну пандемію. 23 країни повідомили про значне скорочення запасів АРВП або перебої в постачанні цих ліків, що рятують життя. Така ситуація може спричинити збільшення смертності від ВІЛ. Причинами перебоїв у постачанні є неготовність постачальників своєчасно доставляти препарати, закриття кордонів, припинення повітряного та наземного транспортного сполучення у поєднанні з обмеженням доступності медичних послуг.

Але головна проблема – нерівність. Якщо ми її подолаємо, ми не лише покладемо край ВІЛ-пандемії, а й захистимо права ключових груп населення, людей з позитивним ВІЛ-статусом, підвищимо ефективність боротьби з COVID-19 та іншими пандеміями, відновимо економіку та підтримаємо її стабільність. До того ж повне викорінення нерівності врятує мільйони людей і покращить життя суспільства в цілому.

ВІЛ та COVID-19

У ВІЛ-позитивних людей із запущеною стадією захворювання, низьким рівнем CD4 та високим вірусним навантаженням, а також у пацієнтів, які не отримують антиретровірусну терапію, загалом зберігаються підвищені ризики різних інфекцій та пов'язаних з ними ускладнень. Однак досі немає даних, чи підвищує імуносупресія ймовірність розвитку COVID-19, тому всім ВІЛ-інфікованим людям потрібно вживати додаткових запобіжних заходів. Також немає доказів впливу АРВ-лікування на можливість інфікування, ступінь перебігу та ризики ускладнень від COVID-19.

Тому запобіжні заходи для хворих з ВІЛ такі ж, як і для інших:

• Часте миття рук милом або дезінфікуючим засобом для рук на спиртовій основі.
• Дотримання респіраторної гігієни. Під час кашлю та чхання слід прикривати ніс та рот серветкою або рукою. Серветку слід викинути одразу після використання.
• Уникнення тісних контактів з будь-ким, у кого кашель або жар.
• Самоізоляція при хворобі. Якщо людина відчуває лихоманку, кашель і ускладнене дихання, їй слід негайно здати тест на COVID-19 і звернутися за медичною допомогою до сімейного лікаря або терапевта.
   

Людям, які живуть із ВІЛ та приймають препарати антиретровірусної терапії, потрібно забезпечити запас ліків на термін 30-180 днів, та подбати про своєчасну вакцинацію проти сезонного грипу. Також мають бути налагоджені адекватні постачання препаратів для лікування коінфекцій, супутніх захворювань та наркозалежності.

Чи можна вакцинуватись?

Усі вакцини від COVID-19, як ті, що перебувають у стадії розробки, так і вже схвалені препарати, є безпечними для більшості людей, зокрема ВІЛ-інфікованих людей. На сьогоднішній день немає жодних даних, що вакцини від COVID-19 становлять будь-яку загрозу для хворих із позитивним ВІЛ-статусом. У цих препаратах міститься генетичний матеріал вірусу SARS-CoV-2, що стимулює імунну систему організму та змушує її виробляти антитіла до шиповидного білка, який вірус використовує для прикріплення до клітин людини. Жодна з представлених на ринку вакцин не є «живою», тому не становить небезпеки для людей з ослабленим імунітетом, у тому числі для пацієнтів з відсутньою вірусною супресією.

 У багатьох клінічних дослідженнях вакцин брали участь жителі регіонів із високим рівнем поширення ВІЛ, отже, можна припустити, що серед учасників були й ВІЛ-позитивні люди. Проте, у низці досліджень інфіковані вірусом імунодефіциту не допускалися до участі з міркувань безпеки.

Як і при вакцинації іншими щепленнями, кілька днів після отримання вакцини від COVID-19 можуть виникати слабко виражені прояви. Зазвичай симптоми зводяться до болю в руці, але можливе загальне нездужання або незначний жар. У виняткових ситуаціях можливі алергічні реакції, з якими можна легко впоратися, якщо спостерігати за пацієнтом протягом 10-20 хвилин після введення препарату. Немає жодних підстав стверджувати, що люди з ВІЛ мають слабші або більш виражені алергічні реакції.

Таким чином:

• ВІЛ-позитивним людям вакцина від COVID-19 надає ті ж переваги, що й іншим – запобігає зараженню, полегшує перебіг та знижує ризики розвитку побічних ефектів. Однак доти, доки поширення коронавірусної інфекції не впаде до дуже низького рівня, рекомендується використовувати ті самі профілактичні заходи – соціальне дистанціювання, носіння масок, миття рук. Навіть після вакцинації. Людям, які живуть з ВІЛ, слід продовжувати антиретровірусну терапію, яка не тільки підтримує їхнє здоров'я, а й перешкоджає подальшому поширенню ВІЛ.
• Вакцини COVID-19 абсолютно безпечні для людей з ВІЛ. Відповідно, немає жодних причин відмовлятися від вакцинації.
• Людям із ВІЛ необхідно продовжувати антиретровірусну терапію. Навіть після вакцинації заходи профілактики коронавірусної інфекції припиняти не можна.
   

Тому вакцинуватися не лише можна, а й потрібно. Тим більше, що ВІЛ/СНІД не є протипоказанням до введення вакцини.

Перспективи

Сьогодні, коли на боротьбу з пандемією COVID-19 спрямовані всі основні ресурси, кількість нових випадків зараження на ВІЛ може стрімко зрости. Однак в ООН, як і раніше, заявляють про плани покінчити зі СНІДом уже до 2030 року.

У декларації, яку, до речі, підписала і українська делегація, міститься заклик взяти на себе підвищені зобов'язання і вже до 2025 року досягти, щоб понад 95% людей із групи ризику змогли скористатися ефективними профілактичними заходами. Формула 95-95-95 також означає, що до зазначеного терміну 95% ВІЛ-інфікованих знатимуть про свій статус і 95% тих, хто знає про хворобу та отримує антиретровірусну терапію, матимуть пригнічене вірусне навантаження та не зможуть передати інфекцію іншим. Чи вдасться досягти цих цілей, поки невідомо, та й коронавірусна пандемія вносить свої корективи. Поки що ми відстаємо від виконання спільних зобов'язань, і справа навіть не в нестачі знань чи дефіциті коштів, а в структурній нерівності, яка перешкоджає ефективному впровадженню перевірених рішень для лікування та профілактики ВІЛ. Саме на цьому і наголошують в UNAIDS.

Пам'ятка для хворих

 У період пандемії рекомендуємо дотримуватись простих правил:

• Запасіться необхідними медикаментами – в ідеалі на кілька місяців, мінімум на місяць.
• Визначте можливі способи зв'язку із лікарем або клінікою по телефону.
• Подумайте про взаємодію з іншими членами вашої спільноти.
• Вирішіть зі своєю сім'єю та друзями, як ви підтримуватимете один одного у разі вжиття заходів щодо соціального дистанціювання.
• Складіть план для телефонної та соціальної взаємодії на випадок, якщо заходи охорони здоров'я вимагатимуть від людей залишитися вдома або якщо ви занедужаєте.
   

Особливості перебігу COVID-19 серед ВІЛ-пацієнтів постійно вивчаються, але можна напевно сказати одне: рано чи пізно ми переможемо коронавірус, а ВІЛ поки що залишиться. Тому необхідно вживати всіх заходів для запобігання зараженню та забезпечення доступу до лікування. Сучасна медицина дозволяє підтримувати імунітет пацієнтів з ВІЛ на належному рівні, але результати лікування та виживання безпосередньо залежать від стадії виявлення інфекції. Що раніше її виявити, тим більше шансів на успішне лікування. Лабораторна діагностика – єдина можливість точно встановити, інфікована людина чи ні. Для виявлення вірусу імунодефіциту застосовуються тест-системи Siemens IV покоління, рекомендовані FDA для діагностики ВІЛ як у дітей, так і у дорослих, у тому числі у вагітних жінок. Комбіновані тест-системи можуть одночасно виявляти антитіла до ВІЛ-1 та ВІЛ-2, а також антиген р24 ВІЛ-1, що скорочує так зване «серологічне вікно» (період від зараження до вироблення антитіл) до 2-3 тижнів.