Нирки - дуже терплячий і скромний орган, вони не люблять «скаржитися» на своє самопочуття. Якщо серце сигналізує про свої проблеми болем, а дихальна система - кашлем, то нирки найчастіше хворіють «мовчки». Але все ж деякі ознаки дозволяють запідозрити хворобу. Найбільш часті хвороби нирок - запальні (нефрити). Найчастіше такі порушення протікають непомітно: зміни в лабораторних маркерах виявляються набагато раніше, ніж перші клінічні симптоми. Виявити захворювання на ранніх стадіях і призначити грамотне лікування дозволить лабораторна діагностика. У портфелі медичної лабораторії ДІЛА пропонуються сучасні дослідження для діагностики пієлонефриту і гломерулонефриту - як окремі дослідження сечі і крові (наприклад, загальний аналіз сечі, аналіз сечі за Нечипоренком, загальний розгорнутий аналіз крові), так і комплексні скринінгові програми - Програма 115 «Ниркові проби», Програма 151 «Біохімія крові» і безліч інших.
Лабораторна діагностика дозволяє:
- виявити пієлонефрит і гломерулонефрит;
- оцінити ступінь ураження нирок при запальних захворюваннях;
- виявити порушення фільтрації, секреції і реабсорбції в ниркових клубочках і канальцях;
- виявити збудника інфекції при пієлонефриті;
- диференціювати пієлонефрит і гломерулонефрит між собою, а також від інших захворювань нирок;
- підібрати тактику лікування і контролювати ефективність терапії.
Виявлення патологічних змін в нирках на ранніх стадіях дозволяє своєчасно отримати лікування і запобігти небезпечні ускладнення - ниркову недостатність, сепсис, піонефроз, при яких потрібне видалення нирки.
Запальні захворювання нирок
Нирки фільтрують кров і очищають її від токсинів. При порушенні функції цього парного органу людина може отруїтися відпрацьованими продуктами своєї життєдіяльності. Крім очищення, нирки підтримують нормальний рівень тиску, відповідають за регулювання кислотно-лужного балансу і беруть участь в синтезі еритроцитів. Людина зможе повноцінно жити з однією ниркою, але якщо відмовляють обидві, можливий летальний результат. Нирки є надзвичайно вразливим органом. Їх одними з перших атакують хвороботворні мікроорганізми. Вони швидко запалюються при переохолодженні, потраплянні інфекцій в сечостатеву систему, а також при перенесених інфекційних та системних захворюваннях.
Нефрити - група запальних захворювань нирок інфекційної, алергічної або токсичної природи. У патологічний процес можуть залучатися судинні клубочки нирок (гломерулонефрит) і структури чашечно-мискової системи (пієлонефрит). Захворювання протікають як в гострій, так і в хронічній формі, однак останні зустрічаються частіше. Пієлонефрит і гломерулонефрит поширені у всіх вікових групах, але більш за все уразливі діти і жінки - у них захворювання часто має важкий перебіг. Патологічні зміни, що відбуваються при пієлонефриті та гломерулонефриті, чинять негативний вплив на роботу нирок і всієї сечовидільної системи.
- Гломерулонефрит - імунозапальне захворювання, при якому ураження зачіпає переважно ниркові клубочки із залученням канальців та інтерстицію. Патологія протікає в гострій, хронічній або швидкопрогресуючій формі. Найчастіше до гломерулонефриту призводять перенесені стрептококові захворювання (скарлатина, ангіна), переохолодження організму, токсини. Хвороба проявляється інтоксикаційним синдромом - загальною слабкістю, стомлюваністю, погіршенням апетиту, зменшенням об'єму сечі. На обличчі з'являється набряклість, а в сечі можуть спостерігатися домішки крові. Іноді симптоматична картина доповнюється болем в попереку і підвищенням артеріального тиску.
- Пієлонефрит. Це інфекційне запалення тубуло-інтерстиціальної тканини нирки - системи чашок і ниркової миски, в яких сеча збирається і виводиться в сечоводи. Запальні процеси можуть поширюватися нижче на сечовий міхур. Збудниками пієлонефриту є мікроби, а також мікрофлора, яка проникає з навколишнього середовища. Пієлонефрит може перебігати в гострій або хронічній формі з періодичними загостреннями. Гострий пієлонефрит проявляється підвищенням температури, загальною слабкістю, головним болем, нудотою і болями, що локалізуються в поперековому відділі. Хронічна форма характеризується тривалим перебігом зі стертою клінічною картиною. Велику частину часу симптоми хронічного пієлонефриту відсутні, але після переохолодження або перенесеної простуди захворювання може загострюватися з появою явних клінічних ознак.
При запальних захворюваннях порушуються функції нирок. Відбуваються збої в процесах видалення з організму продуктів обміну, порушується водно-сольовий обмін і кислотно-лужний баланс. До того ж при пієло- і гломерулонефриті підвищується системний артеріальний тиск, порушується синтез ряду гормонів. У зв'язку з цим для оцінки роботи нирок існує декілька лабораторних діагностичних маркерів крові і сечі.
Зміна лабораторних маркерів при пієлонефриті та гломерулонефриті
Запальні захворювання нирок призводять до зміни більшості лабораторних показників. Так, при гломерулонефриті, що супроводжується ураженням переважно ниркових клубочків, канальців і інтерстиціальної тканини, в крові і сечі збільшується концентрація альбуміну. У нормі нирки та їхні структурні одиниці (нефрони) підтримують постійний і стабільний рівень білків, електролітів і поліпептидів у крові. Але при гломерулонефриті кількісний і якісний склад цих показників зміщується в ту чи іншу сторону. Ці зміни є цінним діагностичним маркером не тільки наявності, але і ступеня запальних процесів. У здорових людей з сечею виводиться лише незначна частина альбуміну. Коли ж порушується проникність порушених запальним процесом ниркових клубочків, концентрація цього білка в сечі підвищується.
При пієлонефриті значущими лабораторними маркерами є концентрація лейкоцитів у сечі, виявлення збудника інфекції, лейкоцитарна формула і ШОЕ, а також цистатіну С і креатиніну.
Ключовими біохімічними показниками функцій нирок є:
- Цистатін С. Це білок, який з постійною швидкістю синтезується всіма клітинами, що містять ядра, постійно потрапляючи в кров. Вільно фільтрується через клубочкову мембрану, метаболізується в проксимальних канальцях. Виводиться з організму з сечею і практично не залежить від віку, статі, ваги
- Креатинін. Це продукт розпаду креатину, що вивільняється при скороченні м'язів. Креатинін транспортується кров'ю в нирки і виводиться з організму з сечею, тому є універсальним і інформативним маркером для визначення стану фільтраційної і видільної функцій нирок. Зміни його рівня свідчать про порушення процесів клубочкової фільтрації.
- Сечовина. Один з кінцевих продуктів обміну білка. Вона синтезується печінкою, переноситься кров'ю в нирки, фільтрується в судинному клубочку, а потім виділяється. Визначення рівня сечовини - маркер клубочкової продукції і екскреції сечі. Він відображає функції нирок і широко використовується для діагностики пієлонефриту і гломерулонефриту.
- Сечова кислота - продукт пуринового обміну. Вона виводиться нирками, якщо виведення порушено, її концентрація підвищується. Це призводить до формування кристалів уратів, які можуть стати причиною подагри. До того ж підвищений вміст сечової кислоти зустрічається при гострому та хронічному пієлонефриті.
- Альбумін. Це основний білок крові. Білки саме цієї групи першими починають потрапляти в сечу при захворюваннях нирок. Їхня поява в сечі - один з найбільш ранніх лабораторних показників нефропатії, яка часто настає при гломерулонефриті.
- Натрій. З організму виводиться переважно з сечею. Низький вміст натрію свідчить про ниркову недостатність, пієлонефрит та гломерулонефрит.
- Калій. Це важливий діагностичний критерій функціонального стану нирок. Зміна концентрації калію дозволяє говорити про порушення концентраційних і видільних функцій нирок.
Визначення всіх зазначених маркерів є в портфелі досліджень ДІЛА. Ви можете пройти як окремі дослідження, так і комплексні скринінги.
І пієлонефрит, і гломерулонефрит призводять до зміни видільних функцій нирок, порушення процесів реабсорбції. Лабораторна діагностика цих захворювань пов'язана з визначенням ключових біохімічних маркерів сечі і крові, які можуть бути доповнені підрахунком лейкоцитарної формули і ШОЕ. Ці параметри дозволяють виявити запальні процеси в нирках і інших органах сечостатевої системи.
Гломерулонефрит. Оскільки це захворювання довгий час протікає безсимптомно, обстежити нирки рекомендується всім людям з хронічною втомою, набряками та/або артеріальною гіпертензією. Першим кроком в лабораторній діагностиці є загальний аналіз сечі. Кров і альбумін в сечі - важливі маркери гломерулонефриту, крім того, може бути виявлена циліндрурія (наявність в сечі циліндрів - білкових утворень, які представляють собою зліпки дистальних канальців і збірних трубочок). Загальний розгорнутий аналіз крові та Програма 151 «Біохімія крові» допоможуть виявити анемію, диспротеінемію, підвищений вміст сечовини, а скринінг «Ниркові проби» - зміну концентрації електролітів (натрію і калію), високий рівень креатиніну. Для визначення аутоімунних причин гломерулонефриту можуть знадобитися імунологічні дослідження. Дізнатися функціональний стан нирок допоможе визначення швидкості клубочкової фільтрації та кліренсу креатиніну.
Пієлонефрит. Базовими дослідженнями при цьому захворюванні є загальний аналіз сечі з мікроскопією осаду і посів сечі на флору з визначенням чутливості до антибіотиків. Перший включає макроскопічну оцінку сечі (колір, запах, прозорість), її фізико-хімічні параметри (відносну щільність, pH, наявність альбуміну, глюкози) і мікроскопічне дослідження (наявність лейкоцитів, епітелію, еритроцитів, кристалів солей). Практично у всіх пацієнтів з гострим пієлонефритом спостерігається піурія (понад 5-10 лейкоцитів в полі зору). Хоч лейкоцитарні циліндри присутні в сечі і при інших захворюваннях, вони є дуже специфічними при гострому пієлонефриті. Посів сечі на мікрофлору позитивний у 90% пацієнтів: основна частина випадків пов'язана з інфекцією, викликаною E. Coli, рідше збудниками є Staphylococcus saprophyticus, Proteus, Klebsiella, Enterococci, Pseudomonas, дріжджові гриби, а також змішана флора. Крім того, для діагностики пієлонефриту можуть бути призначені клінічний аналіз крові, лейкоцитарна формула і ШОЕ, а також креатинін в сироватці з визначенням швидкості клубочкової фільтрації.
При виявленні пієло- або гломерулонефриту в гострій або хронічній формі потрібно якомога швидше призначити лікування, щоб запобігти розвитку серйозних ускладнень. Для уточнення діагнозу лікар може призначити додаткові дослідження - УЗД і КТ нирок, біопсію.
