Антитіла IgG до ендомізію (EMA), метод IIFT – напівкількісний

Антитіла до ендомізію (EMA) – це аутоантитіла, що взаємодіють із сполучнотканинною оболонкою м'язевого волокна (ендомізієм). Основний антиген до них – фермент тканинна трансглутаминаза. Антитіла до ендомізію є клініко-лабораторним маркером глютенової ентеропатії. Їх концентрацію визначають для скринінгу, діагностики та контролю лікування Целіакії.

Целіакія-  це генетично детерміноване аутоімунне захворювання з переважним ураженням тонкого кишківника, яке пов’язане з вживанням в їжу глютена. Якщо в раціоні присутній глютен, імунна система хворого на целіакію перебуває під постійним антигенним пресингом. Під впливом глютену утворюються специфічні антитіла (до тканинної трансглютамінази типу 2 [tTG], антиендомізіальні [EMA], до дезамінованих пептидів гліадину [DGP]) і розвивається аутоімунна запальна реакція, яка призводить до атрофії ворсинок слизової оболонки тонкого кишківника. Аутоімунне запалення слизової оболонки тонкого кишківника викликає порушення всіх його функцій, а саме травлення, засвоєння, секреторної і рухової діяльності.

Серологічне дослідження корисно в якості попереднього скринінгового обстеження при підозрі на целіакію і вирішенні питання про направлення на біопсію з гістологічним дослідженням. Поєднання тестів підвищує специфічність і чутливість дослідження (тест на антитіла до гліадину більш чутливий, тести на антитіла до ендомізію і ретикуліну - більш специфічні). 

Антитіла, асоційовані з целіакію, використовують і при моніторингу лікування целіакії (безглютеновая дієта), які зазвичай зникають через кілька місяців після переходу на дієту.