Поліпозиційна біопсія кишківника при підозрі на ЗЗК / хворобу Крона (до 28 біоптатів)

Патоморфологічна та онкологічна панель

Поліпозиційна біопсія кишківника є стандартизованим морфологічним методом, який застосовується в межах сучасного діагностичного алгоритму запальних захворювань кишечника з метою верифікації запального процесу, визначення його активності, поширеності та характеру ураження. Методика ґрунтується на сегментарному заборі біоптатів слизової оболонки товстої кишки та термінального відділу клубової кишки, що забезпечує отримання репрезентативного матеріалу для комплексної гістологічної оцінки.

Дослідження виконується відповідно до міжнародних рекомендацій та відповідає сучасним вимогам морфологічної діагностики виразкового коліту та хвороби Крона:

• European Crohn’s and Colitis Organisation (ECCO);
• ECCO-ESP Consensus on IBD Pathology;
• European Society of Gastrointestinal Endoscopy (ESGE, 2021);
• British Society of Gastroenterology (BSG).

• Дослідження рекомендоване пацієнтам із клінічними та/або ендоскопічними ознаками, що дозволяють запідозрити виразковий коліт або хворобу Крона, зокрема на ранніх стадіях захворювання.
• Поліпозиційна біопсія доцільна у випадках недиференційованого коліту, коли за даними клініки та ендоскопії неможливо чітко встановити нозологічну форму без морфологічного підтвердження.
• Метод показаний при хронічній діареї нез’ясованого походження та при ендоскопічних змінах, що не мають чітких специфічних ознак, але можуть відповідати запальному ураженню кишечника.
• Біопсійне дослідження є необхідним етапом перед прийняттям терапевтичних рішень та вибором стратегії лікування.
• Особливе значення має при підозрі на ізольоване ураження термінального відділу клубової кишки з метою виключення ранньої хвороби Крона.

Згідно з сучасними уявленнями про патогенез запальних захворювань кишечника, мікроскопічні ознаки активного або хронічного запалення можуть бути виявлені навіть за відсутності макроскопічних змін. Рекомендації ECCO-ESP передбачають обов’язковий забір біоптатів не лише з візуально уражених, а й із ендоскопічно інтактних ділянок слизової оболонки. Це дозволяє виявляти субклінічні та мінімальні гістологічні прояви запалення, що є принципово важливими для ранньої діагностики та диференціації нозологічних форм.

Для забезпечення високої діагностичної інформативності дослідження здійснюється забір до 28 біоптатів:

• зазвичай по 2–4 фрагменти слизової оболонки з кожного анатомічного відділу кишечника (пряма кишка, сигмоподібна, низхідна, поперечна, висхідна, сліпа кишка, термінальний відділ клубової кишки);
• додаткові таргетовані біопсії виконуються з ендоскопічно уражених ділянок (виразки, ерозії, набряк, гіперемія).

Отримані морфологічні дані дозволяють:

1. Провести диференційну діагностику між виразковим колітом, хворобою Крона та іншими формами коліту.
2. Об’єктивно оцінити активність і поширеність запального процесу.
3. Виявити фокальні або сегментарні зміни, характерні для хвороби Крона.

Таким чином, поліпозиційна біопсія кишківника є ключовим інструментом у комплексній діагностиці запальних захворювань кишечника. Вона формує надійне підґрунтя для вибору терапевтичної стратегії й подальшого динамічного спостереження пацієнта, а також дозволяє виключити інші причини запального ураження слизової оболонки (інфекційні, медикаментозно-індуковані та ішемічні коліти) у межах морфологічних можливостей методу.

Гістологічне дослідження

Метод: Патоморфологічна мікроскопія