Алергічний дерматит: симптоми, діагностика та лікування

1. Що таке алергічний дерматит?
2. Важлива інформація про алергічний дерматит
3. Причини алергічного дерматиту
4. Симптоми алергічного дерматиту
5. Як виглядає алергічний дерматит?
6. Сучасна діагностика алергічного дерматиту та висипань
7. Лікування алергічного дерматиту
8. Особливості перебігу алергічного дерматиту під час вагітності
9. Профілактичні заходи
10. Популярні запитання та відповіді

Почервоніння, свербіж, висип, що з’являється раптово після контакту з новим кремом, металевими прикрасами чи навіть харчовими продуктами – знайома ситуація для багатьох. Алергічний дерматит належить до найпоширеніших алергічних захворювань шкіри і може виникати у будь-якому віці. Він не лише погіршує якість життя через постійний дискомфорт, а й часто сигналізує про порушення в імунній системі.

Що таке алергічний дерматит?

Алергічний дерматит – це запальне ураження шкіри, яке виникає внаслідок імунної реакції організму на певний алерген контактним шляхом або після його потрапляння всередину.

Окремою формою є алергічний контактний дерматит – реакція уповільненого типу, що розвивається після безпосереднього контакту шкіри з алергеном (нікель, латекс, косметика, побутова хімія).

Згідно з міжнародною класифікацією, алергічний дерматит у МКХ-10 має код L23 (алергічний контактний дерматит), а також L27 – дерматит, спричинений прийомом лікарських засобів або речовин всередину.

Важлива інформація про алергічний дерматит

Алергічний дерматит – це не просто тимчасове подразнення шкіри, а результат складної імунної реакції організму. В основі захворювання лежить гіперчутливість уповільненого типу (IV тип за Кумбсом і Джеллом), коли імунна система «запам’ятовує» контакт із певною речовиною і вносить її в реєстр «ворожих». При повторній зустрічі з алергеном активовані Т-лімфоцити мігрують до місця контакту та запускають каскад вивільнення прозапальних цитокінів. Оскільки цей клітинний процес є багатоетапним, клінічні прояви (набряк, почервоніння, свербіж) можуть з’явитися не одразу, а через 24–72 години після контакту з алергеном. Це важливо враховувати при зборі анамнезу: причину реакції слід шукати серед подій, що передували висипу за кілька днів.

Часто причиною захворювання стають гаптени (метали – нікель, хром; косметика та засоби гігієни, ароматизатори; побутова хімія; місцеві антибіотики та інші ліки) – низькомолекулярні речовини, які не є алергенами у чистому вигляді. Через свій малий розмір вони здатні легко долати шкірний бар’єр. Проте справжня імунна реакція запускається лише тоді, коли гаптен зв’язується з білками шкіри, утворюючи повноцінний антиген. Саме цей комплекс згодом розпізнається Т-лімфоцитами як ворожий, що призводить до розвитку запалення

Важливо розуміти, що:

• алергічний дерматит не є заразним і не передається від людини до людини;
• реакція виникає лише у людей із сенсибілізацією, тобто тих, чий організм уже сформував імунну відповідь на конкретний алерген;
• навіть мінімальна кількість провокуючої речовини може викликати загострення після формування чутливості;
• захворювання має тенденцію до хронічного перебігу при постійному контакті з алергеном.
  ​​​​​​​

Особливістю є те, що шкіра виступає не лише «мішенню», а і активним учасником імунної відповіді. Порушення бар’єрної функції епідермісу підвищує проникність для алергенів, що посилює запалення та сприяє повторним рецидивам.

Важливо знати також те, що алергічний дерматит у дітей часто має більш виражені прояви через незрілість імунної системи та тонший шкірний бар’єр. У малюків навіть звичайні побутові фактори (пральний порошок, синтетичний одяг або новий крем) можуть спровокувати алергічний висип у дитини.

Також необхідно пам’ятати, що алергічні захворювання шкіри часто поєднуються з іншими алергічними станами – алергічним ринітом, бронхіальною астмою, харчовою алергією. Така схильність називається атопічною конституцією.

З клінічної точки зору важливо відрізняти:

• алергічний контактний дерматит (реакція після прямого контакту з алергеном);
• медикаментозні або системні реакції, включно з токсично алергічним дерматитом;
• інші неалергічні запальні захворювання шкіри (псоріаз, себорейний дерматит, інфекційні висипання).

Причини алергічного дерматиту

Алергічний дерматит розвивається внаслідок того, що імунна система надмірно реагує на речовини (алергени), які контактують зі шкірою. Це не інфекційне захворювання, тому дерматит не передається іншим. Насправді це «помилка пам'яті» імунітету. Коли ви вперше контактуєте з речовиною, організм її вивчає та помилково записує у список ворогів (це називається сенсибілізація). При наступній зустрічі імунна система «впізнає» цю речовину і з часом запускає захисну атаку, яка прояаляється запаленням, почервонінням і свербежем. Оскільки імунітету потрібен час, щоб розгорнути цю атаку, симптоми з’являються не миттєво, а через кілька годин або навіть днів після контакту, це - прояв гіперчутливості уповільненого типу (тип IV).

За даними Mayo Clinic, основні причини та тригери алергічного дерматиту пов’язані з контактним впливом алергенів на шкіру, найчастіше у повсякденних умовах.

1. Метали – найпоширеніший алерген. Нікель є одним з найчастіших причин алергічного контактного дерматиту.

З ним люди стикаються в:

• ювелірних виробах, годинниках, застібках ременів;
• мобільних телефонах, кнопках побутових пристроїв;
• металевих ґудзиках одягу або монетах
  ​​​​​​​

Алерген взаємодіє зі шкірою, і вже при наступних контактах може викликати запальну реакцію навіть у мікроскопічній кількості.

2. Косметика, парфумерія та засоби догляду. Багато косметичних і гігієнічних продуктів містять ароматичні компоненти, консерванти та барвники, які можуть бути потужними алергенами. До тригерів належить креми та лосьйони, тональні засоби, парфуми, дезодоранти, шампуні та гелі для душу. Ці речовини можуть не викликати проблем після першого використання, але з часом організм сенсибілізується, і при повторних контактах розвивається алергічний дерматит.

3. Побутова та професійна хімія. Хімічні речовини, які ми використовуємо щодня, можуть подразнювати та сенсибілізувати шкіру. Часті контакти з такими компонентами підвищують ризик реакції. Серед поширених факторів – миючі засоби пральні порошки та ополіскувачі, засоби для миття посуду, дезінфікуючі розчини, фарби, розчинники. Ці речовини можуть пошкоджувати шкірний бар’єр, що дозволяє алергенам легше проникати і спричиняти запалення.

4. Латекс та гумові вироби. Латекс у рукавичках різного призначення, у виробах побуту або медичному обладнанні – ще один частий тригер алергічного дерматиту. Може проявлятися навіть після незначного контакту, якщо людина сенсибілізована.

5. Рослини та природні алергени. Деякі рослини містять особливі речовини, що викликають сильну алергічну реакцію шкіри (отруйний дуб, отруйний плющ та інші види рослин). Контакт з соками або листям цих рослин може призвести до вираженого алергічного висипу на шкірі.

6. Лікарські препарати та місцеві засоби. Деякі креми або мазі, особливо ті, що містять антибіотики або кортикостероїди, можуть сенсибілізувати шкіру, якщо використовуються без потреби або занадто часто. Такі випадки частіше трапляються при самолікуванні.

Хоча алергічний контактний дерматит – це реакція на зовнішні алергени, можливі випадки, коли алергічна реакція виникає через споживання або застосування ліків всередину (наприклад, деякі антибіотики, NSAID тощо). У таких випадках це вже системна реакція, що проявляється на шкірі, і її теж відносять до широкого спектру алергічних дерматитів.

Важливо! Алергічний дерматит часто не зникає самостійно, тому що:
- алерген може бути прихованим у продуктах, косметиці або одязі;
- сенсибілізація зберігається тривалий час;
- шкіра може бути вже пошкоджена й легше реагувати на нові подразни.

Це пояснює, чому реакція може зберігатися навіть після мінімального контакту з тригером і чому пацієнти інколи не знають, що саме викликало висип.

Симптоми алергічного дерматиту

Алергічний дерматит зазвичай розвивається через певний час після контакту з алергеном – від кількох годин до 1–3 діб. Одним з перших і найпоширеніших симптомів є інтенсивний свербіж, який може бути постійним або посилюватися ввечері. Саме він часто спричиняє розчісування, що додатково травмує шкіру.

У зоні контакту з алергеном з’являється почервоніння (еритема) та набряк. Шкіра може виглядати запаленою, бути теплою на дотик і більш чутливою. На цьому фоні виникають різні елементи висипу: дрібні папули (вузлики), плями або пухирці з прозорою рідиною. У гострій стадії пухирці можуть лопатися, що призводить до мокнуття та утворення кірочок.

Алергічний висип може мати різний вигляд залежно від стадії процесу:

1. Гостра стадія: яскраво-червоні плями, набряк, дрібні пухирці з прозорим вмістом, мокнуття (виділення серозної рідини)
2. Підгостра стадія: зменшення набряку, поява кірочок, помірне лущення
3. Хронічна стадія (при тривалому контакті): потовщення шкіри (ліхеніфікація), посилення шкірного малюнка, сухість і тріщини
   ​​​​​​​

Найчастіше симптоми локалізуються в місці безпосереднього контакту – на кистях рук (після взаємодії з мийними засобами), на зап’ястях і шиї (через прикраси), на обличчі (після використання косметики), у ділянці живота або спини (через контакт із тканинами чи металевими елементами одягу). У деяких випадках реакція може поширюватися за межі первинної ділянки.

Інтенсивність проявів залежить від індивідуальної чутливості організму, концентрації алергену та тривалості контакту з ним. Без усунення тригера симптоми можуть зберігатися або повторюватися.

Як виглядає алергічний дерматит?

Алергічний дерматит має досить характерний зовнішній вигляд, однак його прояви можуть відрізнятися залежно від стадії запалення, сили реакції та локалізації. Найчастіше це чітко окреслені ділянки почервоніння, які супроводжуються набряком і вираженим свербежем. Шкіра виглядає запаленою, гарячішою на дотик, іноді з’являється відчуття печіння або поколювання.

У гострій фазі можуть утворюватися дрібні пухирці з прозорим вмістом. Після їх розкриття виникає мокнуття, а згодом – кірочки. Такий вигляд має типовий алергічний висип, особливо при первинному або сильному контакті з алергеном.

Якщо контакт триває або лікування відсутнє, процес переходить у хронічну форму: шкіра стає сухою, потовщеною, з посиленим шкірним малюнком і лущенням. Можуть з’являтися тріщини, особливо на руках або в місцях згинів.

Розташування симптомів часто допомагає запідозрити джерело алергену.

Алергічний дерматит на обличчі – почервоніння щік, повік, навколо губ; часто пов’язаний із косметикою або засобами догляду

Алергічний дерматит на ногах – сверблячі плями або пухирці в ділянці гомілок чи стоп (часто реакція на тканини, фарби або засоби для догляду за взуттям)

Алергічний висип на животі – можливий при реакції на тканини одягу, металеві ґудзики, пральні засоби.​​​​​​​​​​​​​​

​​​​​​​Алергічний дерматит у дітей може виглядати яскравіше – з інтенсивнішим почервонінням і швидшим поширенням висипань. Шкіра в малюків більш чутлива, тому алергічний висип у дитини часто супроводжується сильним свербежем і неспокоєм.

Головною ознакою є поєднання почервоніння, свербежу та висипань у зоні контакту з можливим алергеном. Саме ця комбінація допомагає лікарю запідозрити алергічний дерматит і відрізнити його від інших захворювань шкіри.

Сучасна діагностика алергічного дерматиту та висипань

За інформацією Mayo Clinic, діагностика контактного (у тому числі алергічного) дерматиту базується, насамперед, на клінічній оцінці та виявленні речовини, яка спричинила реакцію. Лікар аналізує симптоми, їхню локалізацію та можливий зв’язок із контактом з новими речовинами або предметами.

Підхід до діагностики має бути системним, оскільки подібні висипання можуть спостерігатися і при інших захворюваннях шкіри (екзема неалергічного генезу, псоріаз, інфекційні дерматити). До основних кроків діагностики належать:

1. Початкова діагностика завжди починається з детальних відповідей пацієнтів на важливі питання (коли з’явилися симптоми, чи є зв’язок із контактами з новими речовинами (косметика, метал, латекс тощо), чи були подібні реакції раніше, чи є інші алергічні захворювання (риніт, бронхіальна астма, харчова алергія), які саме ділянки уражені). Цей етап допомагає лікарю визначити ймовірний тригер і запланувати подальші тести. Такий підхід рекомендований у настановах Американської академії дерматології (AAD) та інших сучасних клінічних рекомендаціях.

2. Шкірні аплікаційні тести (Patch-тестування) – «золотий стандарт» у виявленні контактних алергенів при підозрі на алергічний контактний дерматит. Під час тесту на шкіру спини накладаються смужки з різними потенційними алергенами. Через 48 та 72 години оцінюється реакція на кожну речовину. Наукові дослідження та клінічні рекомендації підтверджують, що patch-тести мають високу специфічність і чутливість для діагностики контактної алергії.

Вони дозволяють:

• точно ідентифікувати конкретні алергени;
• диференціювати алергічний контактний дерматит від подразнювального дерматиту;
• розробити індивідуальний план уникнення тригерів​​​​​​
  ​​​​​​​

Якщо патч-тести недоступні або результати суперечливі, лікар може призначити:

• LTT (тест трансформації лімфоцитів), що вимірює реакцію Т-лімфоцитів на алерген «in vitro». Це професійний рівень діагностики саме IV типу гіперчутливості. Він вимірює реакцію Т-лімфоцитів на гаптени (метали, ліки, компоненти косметики). Це відповідь, яка розвивається днями
  ​​​​​​​

В Діла такий тест не виконується,  проте можна почати зі скринінгу Phadiatop. Якщо він негативний, то інгаляційна алергія (IgE-залежна) виключена, і ми повертаємося до пошуку контактного алергена (гаптена).

Чому ALEX3 (Macro Array Diagnostic) не призначають для діагностики контактного дерматиту? Це «золотий стандарт» для діагностики гіперчутливості I типу (негайної). Він вимірює рівень специфічних антитіл IgE у крові до 300 алергенів одночасно (пилок, їжа, кліщі, отрута комах). Це відповідь, яка виникає за хвилини. При алергічному контактному дерматиті IgE зазвичай залишається в нормі, тому ALEX3 покаже негативний результат, навіть якщо є важка реакція на нікель чи консерванти. Пацієнту з дерматитом можна рекомендувати тест ALEX3 у двох випадках:

• для диференційної діагностики контактного дерматиту (IV тип) з атопічним дерматитом (I тип, асоційований з IgE);
• при системних проявах, якщо крім висипу є ознаки харчової алергії або риніту.
  ​​​​​​​

​​​​​​​3. Лабораторні дослідження, що допомагають в оцінці загального стану пацієнта та виключенні інших причин висипань. До них належать:

• загальний аналіз крові – для оцінки запального процесу та можливих ознак алергії:
• визначення загального IgE – може бути підвищеним при атопії;
• специфічні IgE-тести – для виявлення IgE-антитіл до певних алергенів (переважно за наявності підозри на харчові або аерогенні алергени)
  ​​​​​​​

​​​​​​​4. Біопсія шкіри. У складних випадках, коли клінічна картина не є типовою, може бути виконано гістологічне дослідження біоптатів шкіри. Це дозволяє оцінити морфологічні зміни, характер запалення, виключити інші дерматози або інфекційні процеси.

Лікування алергічного дерматиту

Лікування алергічного дерматиту базується на трьох ключових принципах:

• усунення контакту з алергеном;
• зменшення запалення та свербежу;
• відновлення шкірного бар’єру.
  ​​​​​​​

Згідно з рекомендаціями American Academy of Dermatology (AAD) та European Society of Contact Dermatitis (ESCD), саме ідентифікація та повне виключення тригера є основою терапії, без якої медикаментозне лікування дає лише тимчасовий ефект (AAD Guidelines of Care for Contact Dermatitis, 2015; ESCD Guidelines, 2021).

Після припинення контакту з алергеном легкі форми можуть зменшуватися протягом 1–3 тижнів. Однак при вираженому запаленні або хронічному перебігу потрібна медикаментозна підтримка.

Дієта

При класичному алергічному контактному дерматиті дієта не є основним методом лікування, оскільки механізм реакції – клітинний (IV тип гіперчутливості), а не IgE-опосередкований. Однак у випадках поєднання з харчовою алергією, атопічної схильності або системних реакцій (наприклад, медикаментозного чи токсично алергічного дерматиту), корекція харчування може бути доцільною.

За даними клінічних оглядів UpToDate та рекомендацій EAACI (European Academy of Allergy and Clinical Immunology), гіпоалергенна дієта може застосовуватися тимчасово при підозрі на харчовий тригер, але лише після консультації лікаря та підтвердження причинно-наслідкового зв’язку.

Загальні принципи дієти при схильності до алергічних реакцій:

• виключення доведеного харчового алергену;
• обмеження продуктів із високим сенсибілізуючим потенціалом (морепродукти, горіхи, шоколад, копченості – індивідуально);
• достатнє споживання води;
• підтримка мікробіоти кишківника (раціон з клітковиною, ферментовані продукти – за відсутності протипоказань).
  ​​​​​​​

Важливо! Безпідставні жорсткі обмеження харчування не рекомендуються, особливо у дітей.

Медикаментозне лікування

Медикаментозне лікування алергічного дерматиту спрямоване на зменшення запальної реакції, контроль свербежу та відновлення бар’єрної функції шкіри. Відповідно до клінічних рекомендацій American Academy of Dermatology (AAD) та European Society of Contact Dermatitis (ESCD), фармакотерапія застосовується після усунення або мінімізації контакту з причинним алергеном і підбирається залежно від тяжкості перебігу.

Основою лікування при гострих і підгострих формах є місцева протизапальна терапія. Згідно з настановами AAD, топічні протизапальні засоби знижують активність клітинного імунного запалення, зменшують еритему, набряк і свербіж та сприяють швидшому регресу висипань. Тривалість і інтенсивність терапії визначаються локалізацією ураження, площею висипу та віком пацієнта.

У випадках, коли ураження локалізуються на делікатних ділянках шкіри або при необхідності тривалого контролю симптомів, застосовуються нестероїдні місцеві імуномодулюючі засоби. Вони впливають на активацію Т-лімфоцитів та продукцію прозапальних цитокінів, що лежать в основі реакції гіперчутливості IV типу. Ефективність такого підходу підтверджена клінічними дослідженнями, узагальненими в рекомендаціях ESCD (Guideline for diagnosis and treatment of contact dermatitis, 2021).

Для контролю свербежу можуть застосовуватися системні симптоматичні засоби, які покращують самопочуття пацієнта та зменшують ризик травматизації шкіри внаслідок розчісування. Хоча механізм алергічного контактного дерматиту не є класично гістамін-опосередкованим, зменшення свербежу сприяє швидшому загоєнню та профілактиці вторинної інфекції, що зазначається у клінічних оглядах, опублікованих у журналі British Association of Dermatologists.

При тяжкому або поширеному перебігу може розглядатися короткочасна системна протизапальна терапія під наглядом лікаря. Згідно з оглядовими публікаціями у Journal of the American Academy of Dermatology, системне лікування показане лише за умови вираженого запалення або значного впливу на якість життя пацієнта, і воно повинно бути обмежене за тривалістю через потенційні побічні ефекти.

Обов’язковою частиною медикаментозної терапії є відновлення шкірного бар’єра за допомогою регулярного застосування зволожувальних та захисних засобів. Вони зменшують трансепідермальну втрату води, підвищують стійкість шкіри до подразників і знижують частоту рецидивів, що підтверджується рекомендаціями міжнародних дерматологічних асоціацій.

Особливості перебігу алергічного дерматиту під час вагітності

Гормональні коливання та специфічні зміни шкірного бар’єру в період вагітності сприяють підвищеній схильності до запалення шкіри, що може проявлятися посиленням або непередбачуваними коливаннями симптомів дерматиту. Ці зміни можуть бути пов’язані з гормональними впливами естрогенів і прогестерону на судини та імунні клітини шкіри, що впливає на вираженість еритеми, набряку та свербежу при алергічних реакціях. Водночас у частини вагітних симптоми можуть тимчасово зменшуватися через складну взаємодію імунної регуляції та фізіологічної адаптації організму (формування імунної толерантності) (Alhomieed et al., 2025).

Серед вагітних, що мають в анамнезі алергічний або атопічний дерматит, частіше спостерігається посилений свербіж, почервоніння та загострення висипань, особливо у другому і третьому триместрах через зміни імунної реактивності та підвищену чутливість шкіри до зовнішніх подразників.

Крім того, під час вагітності можуть виникати або загострюватися також інші дерматологічні стани, схожі за проявами на контактний чи алергічний дерматит, наприклад поліморфний дерматоз вагітних або пруріго вагітних. Це ускладнює діагностику, оскільки всі ці стани супроводжуються свербежем, почервонінням і висипом, проте мають різну етіологію та можуть вимагати іншого підходу до лікування.

Лікування алергічного дерматиту під час вагітності має бути максимально безпечним. Найважливішою стратегією є усунення або мінімізація контактів із відомими тригерами алергічних реакцій – побутовими алергенами, косметичними продуктами або металевими контактами тощо. Для підтримки шкірного бар’єру використовуються м’які зволожувальні засоби та емолієнти без ароматизаторів і подразників, що допомагають зменшити сухість і свербіж шкіри. У випадках вираженого запалення і значного дискомфорту під наглядом лікаря допускається короткочасне застосування місцевих кортикостероїдів низької або середньої потужності, які, за наявними даними, вважаються відносно безпечними під час вагітності при правильному застосуванні. Системні препарати призначаються лише за суворими показаннями та після оцінки балансу користі і ризику для матері й плода (Alhomieed et al., 2025).

У більшості випадків після пологів рівень гормональної регуляції стабілізується, і симптоми дерматиту повертаються до звичного для пацієнтки стану. Однак, жінки з алергічними дерматитами мають підвищену ймовірність персистенції симптомів у період після вагітності, що потребує подальшого спостереження та індивідуального плану догляду за шкірою.

Профілактичні заходи

Профілактика алергічного дерматиту ґрунтується, насамперед, на уникненні контакту з причинно-значущими алергенами та підтримці здорового шкірного бар'єру. Оскільки в основі захворювання лежить імунна реакція гіперчутливості, навіть мінімальний повторний контакт з тригером може спричинити загострення. Саме тому основним етапом профілактики є виявлення алергену (за допомогою анамнезу та, за потреби, аплікаційних тестів) і повне або максимальне обмеження взаємодії з ним у побуті чи на роботі.

1. Усунення контакту з алергеном. Основою профілактики є виявлення речовини, яка викликає реакцію, та максимальне обмеження контакту з нею. Чим раніше припинено взаємодію з тригером, тим менший ризик повторних загострень.
2. Підтримка шкірного бар'єру. Регулярне використання емолієнтів допомагає відновити захисний ліпідний шар шкіри, зменшує сухість і підвищує її стійкість до зовнішніх факторів. Важливо обирати м’які засоби для очищення без ароматизаторів і агресивних компонентів та уникати частого контакту з гарячою водою.
3. Захист від подразників у побуті. Рекомендується користуватися гіпоалергенними пральними засобами, ретельно виполіскувати одяг та надавати перевагу натуральним тканинам. Під час роботи з мийними або хімічними речовинами доцільно застосовувати захисні рукавички, щоб зменшити ризик контакту шкіри з потенційними алергенами.
4. Підтримання оптимальної вологості повітря та регулярне вологе прибирання сприяють зменшенню сухості шкіри та контакту з побутовими алергенами, такими як пил.
5. Підтримка загального стану здоров’я. Повноцінне харчування, достатній сон і зниження рівня стресу позитивно впливають на імунну систему та допомагають зменшити частоту рецидивів. За хронічного перебігу важливо періодично консультуватися з лікарем для своєчасної корекції догляду та лікування.

Популярні запитання та відповіді

1. Як швидко зняти свербіж при дерматиті?
   Щоб зменшити свербіж, варто усунути контакт із можливим алергеном, нанести емолієнт або зволожувальний крем без ароматизаторів і забезпечити шкіру прохолодою (наприклад, компрес). За вираженого свербежу лікар може рекомендувати місцеві протизапальні засоби або антигістамінні препарати.
   ​​​​​​​
2. Як визначити, що провокує алергічний дерматит?
   Потрібно проаналізувати, після чого з’явилися симптоми: нова косметика, побутова хімія, прикраси, рукавички, лікарські засоби. Для точного встановлення причини лікар може призначити аплікаційні (patch) тести, які допомагають визначити конкретний алерген.
    
3. Скільки часу триває алергічний дерматит?
   ​​​​​​​Легкі форми можуть зникати протягом кількох днів або 1–2 тижнів після усунення алергену. Якщо контакт продовжується або захворювання має хронічний характер, симптоми можуть тривати довше або періодично повторюватися.