Як перемогти атрофічний гастрит і не допустити раку шлунка

1. Поширеність і причини гастритів
2. Симптоми гострого і хронічного гастриту
3. Атрофічний гастрит, як передумова розвитку раку шлунка
4. Небезпеки онкозахворювань шлунка
5. Як не допустити найгірших сценаріїв хвороби?

Поширеність і причини гастритів

Гастрит вважають одним із найпоширеніших захворювань шлунково-кишкового тракту. Більше половини населення планети страждають на гастрит. Причинами запального процесу можуть бути дуже різні чинники, такі як хімічне, механічне, термічне або бактеріальне ушкодження поверхневих клітин та залоз слизової оболонки шлунка.

До виникнення гастриту призводять:

• неправильне харчування;
• харчові отруєння;
• алергія на деякі харчові продукти;
• вплив деяких ліків;
• пошкодження слизової шлунка через надмірно гарячу їжу, напої або інші причини.
   

Сприяють виникненню гастриту також захворювання підшлункової залози, печінки або жовчного міхура.

Симптоми гострого і хронічного гастриту

В будь якому разі хвороба призводить до порушення процесу травлення, а також погіршення загального стану організму. У випадках гострого гастриту запалення слизової оболонки шлунка має такі симптоми, як:

Якщо протягом тривалого часу не звертати увагу на симптоми гострого гастриту, він може перейти у хронічну стадію.

Симптоми хронічного гастриту майже такі ж самі, як і гострого. Але біль у шлунку притупляється і має тривалий постійний характер. До них додається:

Хронічний гастрит – це хронічне запалення слизової оболонки шлунка, причин розвитку якого всього дві: інфекція H.pylori або аутоімунне запалення.

Факторами, що сприяють розвитку хронічного гастриту також можуть бути:

• харчові звички (прихильність до гострої, грубої і надмірно гарячої їжі);
• постійне харчування всухом’ятку;
• дефіцит білка, заліза та вітамінів;
• зловживання алкоголем;
• шкідливі умови праці, пов’язані з впливом хімічних речовин та токсинів;
• безконтрольний прийом лікарських препаратів.

Атрофічний гастрит, як передумова розвитку раку шлунка

Цей вид захворювання отримав назву атрофічного гастриту, тому що його наслідком стає стоншення (атрофія) слизової оболонки шлунка. Поява атрофічних змін у слизовій оболонці шлунка може бути наслідком патологічного процесу або вікових змін, також атрофія слизової оболонки може бути обумовлена генетичними факторами. Проте найчастіше атрофічний гастрит спричиняють інфекція Н. pylori й аутоімунний гастрит.

Атрофічний гастрит буває:

1. Аутоімунний метапластичний атрофічний гастрит (АМАГ) – гастрит переважно тіла шлунка. Він має зв’язок з порушеннями у певних генах та може призвести до розвитку нейроендокринних пухлин шлунка чи аденокарциноми.
2. Мультифокальний атрофічний гастрит (ЕМАГ). Він асоційований з H. pylori, впливом факторів  зовнішнього середовища, харчуванням.

Атрофічний гастрит особливо небезпечний тим, що на нього припадає до 50-60% випадків раку шлунка.

У деяких людей атрофічні процеси в слизовій шлунка можуть початися у 20-річному віці і поступово поширитися на всю слизову оболонку. За 10 років атрофічний гастрит може стати причиною раку шлунка приблизно у 10% хворих, а з роками ризик розвитку новоутворень лише зростає.

Небезпеки онкозахворювань шлунка

Головна небезпека раку шлунка, спричиненого атрофічним гастритом, - його тривалий безсимптомний перебіг. Як правило, на першій стадії захворювання симптоми не відрізняються від симптомів хронічного гастриту. До того ж, розлади проявляються переважно ввечері, а зранку хворий почувається добре. Але поступово хвороба бере своє і при прогресуванні пухлини до дискомфортних симптомів додаються:

• відчуття переповненості шлунку навіть після незначної порції їжі;
• здуття живота;
• запаморочення;
• зменшення здатності до фізичних навантажень; 
• в'язкий, темний кал, як ознака ранньої шлункової кровотечі;
• зміна смакових пристрастей, у тому числі – відраза до м’яса;
• загальне погіршення апетиту;
• розвиток анемії;
• поступове зниження ваги.
   

У випадках раку шлунка розрізняють наступні стадії розвитку захворювання:

• 0 – на поверхні слизової оболонки органа виявляються змінені клітини, але пухлина не сформована;
• I - злоякісна тканина локалізована у слизовому і підслизовому шарах шлункової стінки;
• II – новоутворення повністю захоплює стінку антрального відділу, але пухлина не метастазує, або з’являються пооджинокі метастази, які проникають до найближчих лімфовузлів;
• III – пухлина збільшується і виходить за межі шлунка, а метастази поширюються на регіональні лімфовузли й інші органи черевної порожнини;
• IV – метастази виявляються у віддалених лімфовузлах і внутрішніх органах.
   

Статистика безпомилково доводить, що шанси на успішне лікування значно вищі, коли пацієнт звертається до лікарів на перших стадіях патології. Хоча багато чого залежить від індивідуальних особливостей людини, її ставлення до свого здоров’я і виконання рекомендацій лікарів. Орієнтовно, після початку лікування більш ніж 5 років проживають 80-90% пацієнтів, які почали лікувальні процедури на I-й стадії раку шлунку, до 60% - на II-й. Для III стадії задовільний показник зменшується до 25%, а для IV - не більше 5%.

Як не допустити найгірших сценаріїв хвороби?

Отже, надзвичайно важливо своєчасно звернутися до лікаря, коли є високі шанси перемогти хворобу, а для цього потрібні регулярні огляди та точна діагностика.

Регулярні лабораторні дослідження необхідно робити у разі виявлення симптомів гострого або хронічного гастриту, а також людям, у яких рак діагностувався у близьких родичів і є побоювання щодо генетичної схильності до онкозахворювань.

Вчасне встановлення діагнозу атрофічного гастриту дозволяє на ранніх стадіях виявити рак шлунка.

Якщо брати до уваги, що неприємні відчуття в області шлунка, такі як нудота, важкість, печія, болі після їжі, можуть мати різноманітне походження, для оцінки стану слизової оболонки шлунка мережа лабораторій ДІЛА пропонує комплексне дослідження №231 «Гастрокомплекс».

Показники, які входять до дослідження:

• Пепсиноген I та II – це попередники ферменту пепсину, що є показниками структури та функціонування слизової оболонки шлунку, а також використовуються для діагностики захворювань, викликаних хелікобактером;
• Співвідношення пепсиноген I до пепсиноген II - знижується зі збільшенням вираженості атрофічного гастриту пропорційно тяжкості процесу, підвищується з віком або при хронічній нирковій недостатності;
• Гастрин-17 кількісний - гормон, який регулює процес травлення, його підвищення стимулює вироблення великої кількості соляної кислоти, що може призвести до виразкової хвороби;
• Хелікобактеріоз, Helicobacter pylori, антитіла IgG - патогенний мікроорганізм, що викликає гастрити, дуоденіти, виразкову хворобу шлунку (у 70% випадків) і дванадцятипалої кишки (у 90%).
   

Комплекс №231 "Гастрокомплекс" рекомендовано, якщо у вас є:

• больові та неприємні відчуття в ділянці шлунку/диспепсія (нудота, печія, біль у шлунку);
• необхідність аналізу стану слизової шлунку, при наявності протипоказів до гастроскопії ;
• наявність діагнозу "гастрит" в минулому;
• підозра на захворювання слизової шлунку, запалення чи порушення кислотності;
• ризик наявності хелікобактерної інфекції.
   

Результати дослідження дозволять:

• виключити патологію та встановити, що слизова оболонка шлунку здорова;
• виявити ознаки, що потребують дообстеження, зокрема гастроскопії;
• виявити ризики розвитку виразок шлунку та дванадцятипалої кишки, раку шлунку, дефіциту вітаміну В12 та інших мікроелементів;
• виявити стани, що характеризуються зниженою продукцією соляної кислоти. 
   

Маючи об’єктивні результати дослідження, ви будете обізнаними про наявний стан свого здоров’я, а в разі необхідності, своєчасно почнете профілактику або лікування, щоб зробити ваше життя більш якісним і продуктивним.