- Вступ
- Що таке гірсутизм?
- Гірсутизм та гіпертрихоз: у чому різниця?
- Причини виникнення гірсутизму
- Симптоми та ознаки гірсутизму
- Класифікація захворювання
- Діагностика гірсутизму у жінок
- Які лабораторні тести в Діла допомагають знайти причину?
- Оволосіння у підлітковому віці: межа між нормою та приводом для консультації
- Чи можна профілактувати появу небажаного волосся?
- Запитання та відповіді
Вступ
Надмірний ріст темного та жорсткого волосся у жінок часто стає не лише косметичною проблемою, а й може свідчити про гормональні порушення в організмі. Поява волосся на підборідді, грудях, животі чи спині може бути сигналом про зміни рівня андрогенів (чоловічих статевих гормонів), ендокринні захворювання або генетичні особливості. Саме тому гірсутизм потребує уважної діагностики та комплексного підходу.
За даними наукових досліджень, різні прояви надмірного оволосіння зустрічаються приблизно у 5–15% жінок репродуктивного віку. Найчастіше стан пов'язаний із синдромом полікістозних яєчників, інсулінорезистентністю або підвищеною чутливістю волосяних фолікулів до чоловічих гормонів.
Що таке гірсутизм?
Гірсутизм – це не самостійне захворювання, а симптом, при якому у жінок спостерігається надмірне зростання грубого, пігментованого волосся за чоловічим типом. Воно з'являється там, де у жінок у нормі його не повинно бути: на обличчі (волосся на підборідді у жінок, вуса у жінок, бакенбарди), на грудях (зокрема, навколо ареол молочних залоз), животі, спині, внутрішній поверхні стегон.
Найчастіше гірсутизм пов'язаний з підвищеним впливом андрогенів на жіночий організм або підвищеною чутливістю волосяних фолікулів до них. Проте такий стан може сигналізувати про загальні метаболічні зміни (наприклад, інсулінорезистентність), інші ендокринні порушення – зокрема, порушення в роботі щитоподібної залози чи підвищення рівня пролактину, – або ж бути побічним ефектом прийому деяких лікарських засобів.
Гірсутизм та гіпертрихоз: у чому різниця?
Ці два поняття нерідко плутають. Гіпертрихоз – це загальне надмірне оволосіння по всьому тілу, яке не пов'язане з андрогенною стимуляцією. Він може бути вродженим або набутим і зустрічається як у чоловіків, так і у жінок. Гірсутизм натомість є суто проблемою жінок. Він характеризується появою волосся саме в андроген-залежних зонах тіла (обличчя, груди, живіт, спина, промежина) і майже завжди пов'язаний з гормональним дисбалансом. Гіпертрихоз може бути зумовлений прийомом певних медикаментів, спадковими синдромами або системними захворюваннями, такими як гіпотиреоз.
Причини виникнення гірсутизму
Причини гірсутизму в основному пов'язані з гормональними порушеннями. До основних факторів розвитку захворювання належать:
Симптоми та ознаки гірсутизму
Симптоми гірсутизму змінюються залежно від ступеня тяжкості та основної причини. До основних ознак надмірного оволосіння належать:
Крім оволосіння, гірсутизм може супроводжуватися іншими ознаками гіперандрогенії: акне, жирна шкіра, себорея, алопеція за чоловічим типом, нерегулярний менструальний цикл або труднощі із зачаттям. Коли рівень чоловічих гормонів в жіночому організмі залишається критично високим протягом тривалого часу, тіло починає змінюватися більш системно, ніж просто поява волосся – відбувається вірилізація. До основних проявів належать:
- Зміна голосу (барифонія): голос стає помітно нижчим, грубшим, набуває чоловічого тембру через потовщення голосових зв'язок
- Чоловічий тип облисіння (андрогенна алопеція): волосся починає випадати та рідшати в зоні тім'я та скронь, з'являються залисини
- Зміна контурів тіла: зменшується об'єм молочних залоз (атрофія), натомість збільшується м'язова маса за чоловічим типом (особливо у плечовому поясі)
- Гіпертрофія клітора (кліторомегалія): збільшення розмірів клітора під прямим впливом надлишку андрогенів
- Важкі форми акне та себореї: шкіра стає дуже маслянистою, з'являються глибокі, болісні конглобатні вугри на обличчі, спині та грудях, які важко піддаються звичайному лікуванню
Класифікація захворювання
Для оцінки ступеня тяжкості гірсутизму у клінічній практиці використовують кілька підходів. Основним і найпопулярнішим з них є шкала Феррімана-Галвея (Ferriman-Gallwey scale), що вважається золотим стандартом діагностики з моменту свого введення ще у 1961 році.
Шкала Феррімана-Галлвея
Шкала оцінює ступінь оволосіння у 9-ти андроген-залежних зонах тіла: верхня губа, підборіддя, груди, верхня частина живота, нижня частина живота, верхня частина спини, нижня частина спини, плечі та руки, стегна.
Кожна зона оцінюється від 0 до 4 балів: 0 – термінальне волосся відсутнє повністю; 1 – поодиноке волосся, ледь помітне; 2 – помірне оволосіння; 3 – виражене оволосіння; 4 – масивне оволосіння за чоловічим типом. Максимально можлива сума – 36 балів.
| Сума балів | Інтерпретація |
|---|---|
| менше 8 | Норма для більшості жінок європейського походження |
| 8–15 | Легкий гірсутизм |
| 16–25 | Помірний гірсутизм |
| понад 25 | Тяжкий гірсутизм |
У 2001 році була запропонована модифікована шкала Феррімана-Галвея, яка скорочує кількість оцінюваних зон з 9 до 4–6 найбільш клінічно значущих (обличчя, груди, живіт, спина). Вона зручніша для звичайного використання в клінічній практиці.
Класифікація за причиною виникнення
Окрім кількісної оцінки за шкалою, гірсутизм класифікують залежно від його походження, що є важливим для правильної тактики лікування гірсутизму.
Оваріальний
Зумовлений надлишковим виробленням андрогенів яєчниками. Найчастішою причиною є ПМОС. Також до цієї групи належать андроген-секретуючі пухлини яєчників (текоми, гранульозоклітинні пухлини).Наднирковий
Пов'язаний з патологією надниркових залоз: вродженою гіперплазією кори наднирників (ВГКН), синдромом Кушинга або андроген-секретуючими пухлинами наднирників.Змішаний
Поєднує оваріальний і наднирковий компоненти. Найчастіше зустрічається при ПМОС, коли одночасно підвищені як яєчникові, так і надниркові андрогени.Медикаментозний
Виникає через прийом препаратів з андрогенною активністю. Після відміни провокуючого препарату симптоми, як правило, поступово регресують.Ідіопатичний
Діагностується тоді, коли рівень андрогенів у крові нормальний, а менструальний цикл регулярний, проте симптоми гірсутизму присутні. Цей вид викликає підвищена периферична чутливість до андрогенів, зокрема, надлишкова активність ферменту 5α-редуктази у волосяних фолікулах шкіри. Це означає, що навіть нормальний рівень тестостерону перетворюється у фолікулах на надмірну кількість дигідротестостерону, що і стимулює ріст термінального волосся.Класифікація за ступенем тяжкості клінічних проявів
Незалежно від причини, за ступенем тяжкості симптомів гірсутизм поділяють на три ступені:
Діагностика гірсутизму у жінок
Діагностика гірсутизму у жінок починається з оцінки типу оволосіння та визначення супутніх симптомів. Лікар звертає увагу на те, коли з'явилося надмірне волосся, як швидко прогресують зміни та в яких саме зонах росте волосся. Також оцінюються менструальний цикл, маса тіла, стан шкіри та наявність акне.
Для визначення ступеня вираженості проблеми використовують шкалу Ferriman-Gallwey. Обов'язково призначають гормональні дослідження, що допомагає виявити можливі ендокринні порушення, ПМОС або патології наднирників. Додатково лікар може рекомендувати УЗД органів малого таза, а в складніших випадках – КТ чи МРТ.
За даними Endocrine Society, комплексна діагностика дозволяє встановити, чи пов'язаний гірсутизм з гормональними змінами, спадковими особливостями або іншими захворюваннями та, відповідно, підібрати ефективне лікування.
Які лабораторні тести в Діла допомагають знайти причину?
Гірсутизм – це стан, який неможливо правильно оцінити без лабораторної діагностики. Навіть досвідчений лікар не може на підставі лише зовнішнього огляду визначити причину надмірного оволосіння. Універсального списку лабораторних досліджень, який підійшов би абсолютно всім, не існує – індивідуальний перелік тестів визначає виключно лікар на основі огляду, історії здоров'я та етнічної приналежності.
Для формування об'єктивної клінічної картини, діагностичний план може складатися із таких базових досліджень, які є у Діла:
- Дегідроепіандростерон-сульфат (ДГЕА-с) – визначення ДГЕА-с допомагає з'ясувати, чи є джерелом підвищеної продукції андрогенів наднирники, що важливо для вибору подальшої діагностичної тактики.
- Андростендіон – дозволяє виявити надлишкову продукцію андрогенів особливо коли рівень тестостерону залишається в межах референтних значень.
- Індекс вільного тестостерону – є показником, що дозволяє оцінити наявність біохімічної гіперандрогенії та широко застосовується в комплексному обстеженні жінок із гірсутизмом, акне, алопецією та порушеннями овуляції. Його визначення підвищує точність діагностики порівняно з окремим вимірюванням загального тестостерону. Показник складається з двох досліджень – тестостерон загальний, глобулін, що зв'язує статеві гормони (СЗГ).
Дослідження входять в Комплекс №6 «Діагностика джерела гіперандрогенії».
- Дигідротестостерон – допомагає оцінити утворення найактивнішої форми тестостерону в тканинах організму.
- Андростендіола глюкуронід (3-альфа-Діол) – його визначення може бути корисним для жінок з гірсутизмом, особливо за нормальних рівнів тестостерону та інших андрогенів у крові, оскільки дозволяє виявити підвищену чутливість тканин до андрогенів або посилене перетворення андрогенів в шкірі. Дослідження входять в Комплекс №61 «Оцінка рівня тканинних андрогенів».
- 17-ОНР – обов'язковий для виключення некласичної форми вродженої гіперплазії кори наднирників.
У випадку наявності інших скарг, особливо при порушення регулярності менструального циклу варто оцінити наступні показники:
- ЛГ і ФСГ – оцінюють функцію гіпофізу та яєчників. При ПМОС співвідношення ЛГ/ФСГ нерідко перевищує 2:1, що є одним з діагностичних критеріїв синдрому;
- Пролактин – підвищений рівень може призводити до порушення менструального циклу, виділень з сосків молочних залоз, головних болей;
- ТТГ і Т4 – оцінка функції щитоподібної залози є обов'язковою при нерегулярному циклі;
- Кортизол – призначається при підозрі на синдром Кушинга, якщо симптоми гірсутизму поєднуються з ожирінням, розтяжками та підвищеним артеріальним тиском.
Додаткові дослідження за показаннями
Залежно від симптомів лікар може призначати додаткові дослідження: глюкоза та інсулін натще, індекс НОМА для виявлення інсулінорезистентності при ПМОС; ГЗСГ (глобулін, що зв'язує статеві гормони), адже його знижений рівень підвищує частку вільного тестостерону навіть при нормальному загальному; андростендіон – підвищується при ПМОС та ВГКН (вроджена гіперплазія (або дисфункція) кори надниркових залоз).
Оволосіння у підлітковому віці: межа між нормою та приводом для консультації
Гірсутизм у дітей та гірсутизм у підлітків потребує особливої уваги. Поява оволосіння (навіть поодинокі жорсткі волосинки) за андрогенним типом у дівчаток до 8 років потребує якомога швидшої консультації дитячих ендокринолога або гінеколога. Причинами можуть бути передчасне статеве дозрівання, вроджена гіперплазія кори наднирників або інші стани, які потребують фахового контролю.
Гірсутизм у підлітків найчастіше пов'язаний з ПМОС, який вперше активно проявляє себе саме під час гормональної перебудови організму в пубертатному періоді. Проте, важливо відрізнити фізіологічний пушок від патологічного термінального волосся. Згідно з рекомендаціями Pediatric Endocrine Society, у перші два роки після першої менструації гормональний фон дівчинки лише налаштовується, тому нерегулярний цикл у цей період є поширеним явищем. Через це остаточний діагноз ПМОС підліткам зазвичай не встановлюють раніше, ніж через 2 роки після першої менструації. Проте плановий візит до лікаря та обстеження допоможуть тримати ситуацію під контролем з самого початку.
Чи можна профілактувати появу небажаного волосся?
Давайте говорити чесно: запобігти появі гірсутизму, якщо він зумовлений генетикою або вродженими гормональними особливостями, неможливо. Проте, ми можемо ефективно впливати на хвороби та стани, які його провокують або посилюють (наприклад, на метаболічний синдром).
Щоб тримати ситуацію під контролем і не дати симптому прогресувати, доказова медицина рекомендує зосередитися на кількох важливих кроках:
| 1 | Контроль метаболізму та маси тіла. За наявності ПМОС (СПКЯ) надмірна вага та інсулінорезистентність працюють як паливо для андрогенів. За даними авторитетного видання Fertility and Sterility, зниження маси тіла лише на 5–10% у жінок із метаболічними порушеннями суттєво покращує гормональний профіль і сповільнює ріст небажаного волосся. |
| 2 | Збалансоване харчування та рух. Раціон із низьким глікемічним індексом (менше рафінованого цукру й випічки, більше клітковини та корисних жирів) разом із регулярними фізичними навантаженнями – це найкраща профілактика інсулінорезистентності. Менше інсуліну в крові – менше стимуляції яєчників до вироблення чоловічих гормонів. |
| 3 | Медична обачність. Уникайте самовільного прийому гормональних препаратів. Безконтрольне використання анаболічних стероїдів, деяких засобів для росту волосся на голові або специфічних прогестин-вмісних ліків без призначення лікаря може спровокувати ятрогенний гірсутизм. |
| 4 | Регулярні чекапи. Не відкладайте турботу про себе на потім. Регулярні візити до гінеколога дозволяють помітити метаболічні чи ендокринні порушення на ранньому етапі, коли їх найпростіше скоригувати за допомогою м'якої терапії. |
Якщо дослідження в Діла показали, що ваш гормональний фон в абсолютній нормі, а надмірне волосся – спадкова етнічна особливість, проблема переходить у суто косметичну площину. У такому разі лазерна епіляція у перевіреного спеціаліста стане вашим найкращим і найефективнішим помічником для повернення гладкості шкіри та впевненості у собі.
