Кандидоз у жінок та чоловіків

1. Що таке кандидоз?
2. Причини виникнення кандидозу
3. Види кандидозу
4. Симптоми та ознаки кандидозу
5. Діагностика кандидозу
6. Лікування кандидозу у жінок та чоловіків
7. Профілактика кандидозу
8. Популярні запитання та відповіді

Свербіж, печіння, дискомфорт під час сечовипускання чи статевого акту – симптоми, знайомі багатьом жінкам і чоловікам. Часто за ними стоїть кандидоз – грибкова інфекція, яку часто називають «молочницею».

Найчастіше кандидоз сприймають як «звичайну молочницю», яку можна швидко вилікувати аптечними засобами. Проте, насправді, це грибкова інфекція, що виникає через порушення балансу мікрофлори та змін в імунній системі. І хоча у більшості випадків вона не є небезпечною, неправильне або неповне лікування може призвести до повторних епізодів.

Щоб зрозуміти, коли варто звернутися до лікаря, як правильно лікувати кандидоз і як запобігти його поверненню, важливо знати, що саме відбувається в організмі та чому виникає цей стан.

Що таке кандидоз?

Кандидоз – це грибкова інфекція, яку спричиняють дріжджоподібні гриби роду Candida, найчастіше Candida albicans. Ці мікроорганізми є частиною нормальної мікрофлори шкіри, ротової порожнини, кишечника та статевих шляхів. У здоровому організмі їхній ріст контролюється імунною системою та «корисними» бактеріями. Проблема виникає тоді, коли баланс порушується і гриби починають активно розмножуватися спричиняючи запалення.

Згідно з інформацією Centers for Disease Control and Prevention (CDC), приблизно 75% жінок хоча б раз у житті стикаються з випадком вагінального кандидозу, а майже у половини виникають рецидиви.

Причини виникнення кандидозу

До основних факторів, що сприяють розвитку кандидозу належать:

1. Ослаблений імунітет. Люди з порушеною імунною системою (наприклад, при ВІЛ/СНІД, онкологічних захворюваннях, тривалому прийомі імуносупресивних препаратів чи стероїдів) мають значно вищий ризик розвитку кандидозу, зокрема його тяжких і системних форм.
2. Прийом певних медикаментів. Деякі лікарські засоби також можуть створювати умови для надмірного росту Candida. Наприклад, антибіотики знищують корисні бактерії, що стримують ріст грибків, а кортикостероїди та хіміотерапевтичні препарати пригнічують імунну відповідь організму.
3. Гормональний баланс, що відіграє важливу роль у регуляції мікрофлори, особливо у піхві. Підвищення рівня естрогенів під час вагітності, прийому гормональних контрацептивів або ж менструації може змінювати кислотність і мікрофлору піхви, створюючи сприятливі умови для розмноження Candida.
4. Метаболічні порушення (наприклад, цукровий діабет). При цукровому діабеті підвищений рівень глюкози в крові і тканинах створює сприятливе середовище для зростання грибків. Дисбаланс глюкози також може послаблювати місцеві захисні механізми слизових оболонок.
5. Пошкодження шкіри чи слизових оболонок, тривала вогкість (наприклад, при носінні синтетичної білизни), пошкодження від протезів чи травм також можуть сприяти розвитку місцевого кандидозу, особливо у ротовій порожнині чи на статевих органах.

Види кандидозу

Гриби роду Candida можуть уражати різні ділянки організму – від слизових оболонок до внутрішніх органів. Клінічна форма захворювання залежить від локалізації процесу, стану імунної системи та супутніх факторів ризику.

Згідно з клінічними настановами та міжнародною класифікацією хвороб (МКХ), кандидоз поділяють на кілька основних груп залежно від глибини ураження та локалізації:

1. Поверхневий кандидоз:

• кандидоз слизових оболонок: найбільш поширений – ротова порожнина (пліснявка), стравохід, урогенітальний кандидоз (молочниця);
• кандидоз шкіри та нігтів: ураження великих складок шкіри, міжпальцевих зон, кандидозний оніхомікоз (грибок нігтів).
  ​​​​​​​

2. Глибокий (вісцеральний) кандидоз: ураження конкретних внутрішніх органів – легень (кандидозна пневмонія), шлунково-кишкового тракту, сечовивідних шляхів тощо.

3. Системний (дисемінований) кандидоз: найтяжча форма – кандидемія (наявність грибка в крові), що може призвести до ураження багатьох органів одночасно (сепсис).

Найчастіше зустрічається поверхневий кандидоз, який подразнює слизові оболонки або шкіру. Саме ці форми становлять більшість звернень до лікаря.

1. Вульвовагінальний кандидоз – одна з найпоширеніших форм у жінок репродуктивного віку. За даними CDC, приблизно 75% жінок хоча б раз у житті стикаються з цим захворюванням, а в частини воно набуває рецидивуючого характеру. Запалення розвивається у слизовій оболонці піхви та вульви, викликаючи свербіж, печіння та характерні виділення. У чоловіків частіше діагностують кандидозний баланіт або баланопостит – ураження головки статевого члена та крайньої плоті. Хоча ця форма трапляється рідше, вона може виникати після антибіотикотерапії, при цукровому діабеті або зниженому імунітеті.
2. Оральний кандидоз (кандидоз порожнини рота). Його часто називають «молочницею ротової порожнини». Найчастіше він виникає у немовлят, людей похилого віку, пацієнтів після прийому антибіотиків або кортикостероїдів, а також у людей з ослабленим імунітетом. Проявляється білим нальотом на слизовій оболонці язика, щік чи піднебіння.
3. Кандидоз шкіри та складок виникає у вологих ділянках – під молочними залозами, у пахових складках, між пальцями. Підвищена вологість і тертя створюють ідеальні умови для розмноження грибка. Часто спостерігається у людей із надмірною масою тіла або підвищеним потовиділенням.
4. Кандидоз нігтів (оніхомікоз) та навколонігтьових валиків. Він проявляється зміною кольору, ламкістю та деформацією нігтьової пластини.
   ​​​​​​​

Згідно з міжнародними протоколами (зокрема настановами CDC та IDSA), виділяють також тяжчі форми – вісцеральний та системний кандидоз, які потребують особливого підходу до діагностики та лікування. Інвазивний (системний) кандидоз – найбільш серйозний вид. У цьому випадку грибок потрапляє в кров і може уражати внутрішні органи – серце, нирки, печінку, мозок. Така форма зазвичай розвивається у тяжкохворих пацієнтів, людей після операцій, у відділеннях інтенсивної терапії або при вираженому імунодефіциті. Вона потребує невідкладного лікування в умовах стаціонару.

Кандидоз може проявлятися у різних формах: наприклад, кандидозний вагініт частіше виникає у жінок репродуктивного віку та супроводжується свербежем і виділеннями, тоді як кандидозний езофагіт зазвичай розвивається у людей зі зниженим імунітетом і проявляється болем під час ковтання та дискомфортом за грудиною.

Також існує поняття рецидивуючого кандидозу – коли епізоди захворювання повторюються чотири і більше разів на рік. У таких випадках лікарі шукають приховані фактори ризику: порушення вуглеводного обміну, гормональні зміни, дисбаланс мікрофлори або імунні порушення.

Симптоми та ознаки кандидозу

Кандидоз може проявлятися по-різному залежно від того, яка саме ділянка уражена грибками Candida. Найчастіше, це слизові оболонки статевих органів, ротової порожнини або складки шкіри. У людей з тяжкими супутніми станами можливий і системний (інвазивний) перебіг. Це стосується, насамперед, пацієнтів, які перебувають у відділеннях інтенсивної терапії, мають глибоку нейтропенію (різке зниження лейкоцитів), перенесли складні операції на черевній порожнині або тривалий час перебувають на штучній вентиляції легень (ШВЛ).

Клінічні прояви кандидозу пов’язані з локальним запаленням тканин у відповідь на надмірне розмноження грибка.

1. Урогенітальний кандидоз (вагінальний та у чоловіків) – найпоширеніша форма кандидозу. За інформацією CDC та клінічних рекомендацій IDSA (Infectious Diseases Society of America), типовими проявами є місцеві запальні симптоми слизової оболонки

У жінок

Вагінальний кандидоз зазвичай має яскраву симптоматику:

• інтенсивний свербіж у ділянці вульви. що часто посилюється ввечері або після водних процедур;
• печіння та подразнення слизової, що можуть викликати навіть легкі дотики;
• білі, густі, сирнисті виділення без різкого запаху – одна з характерних ознак грибкової інфекції;
• почервоніння та набряк зовнішніх статевих органів, що є ознакою активного запалення;
• біль під час статевого акту (диспареунія) або при сечовипусканні, що виникає через подразнення слизової оболонки.
  ​​​​​​​

У чоловіків

Кандидоз у чоловіків частіше проявляється як баланіт або баланопостит.

До типових симптомів належать:

• почервоніння головки статевого члена;
• свербіж або печіння;
• білуватий наліт або виділення під крайньою плоттю;
• дискомфорт під час сечовипускання.
  ​​​​​​​

Згідно з рекомендаціями CDC, симптоми у чоловіків зазвичай легші, але можуть бути більш вираженими у разі супутнього діабету або імунодефіциту.

2. Оральний кандидоз (кандидоз ротової порожнини) – форма, що частіше зустрічається у немовлят, літніх людей, пацієнтів із цукровим діабетом або після тривалого прийому антибіотиків чи інгаляційних стероїдів.

Характерними ознаками орального кандидозу є:

• білий або кремовий наліт на язиці, щоках або піднебінні, який може зніматися з утворенням почервонілої поверхні;
• печіння або біль у роті;
• порушення смаку;
• біль при ковтанні, якщо уражений стравохід
  ​​​​​​​

3. Шкірний кандидоз – грибкова інфекція може розвиватися у вологих складках шкіри – пахвових западинах, паху, під молочними залозами, між пальцями.

Його типовими проявами є:

• яскраво-червоні висипання з чіткими межами;
• свербіж або печіння;
• мацерація (розм’якшення шкіри у вологому середовищі);
• невеликі «супутні» висипи навколо основного ураження.
  ​​​​​​​

4. Інвазивний (системний) кандидоз – це тяжка форма, що частіше виникає у госпіталізованих пацієнтів або людей з вираженим імунодефіцитом.

Її основні прояви можуть бути неспецифічними:

• лихоманка та озноб, які не зникають після антибактеріальної терапії;
• ознаки ураження внутрішніх органів (серця, нирок, очей, мозку);
• загальна слабкість​​​​​​​
  ​​​​​​​

Важливо! Системний кандидоз та ураження внутрішніх органів є критичними станами, що потребують негайної медичної допомоги.

Діагностика кандидозу

Діагностика кандидозу поєднує клінічні прояви та лабораторні дослідження наявності грибів роду Candida. Важливо розуміти: виявлення грибка ще не завжди означає захворювання. Candida може входити до складу нормальної мікрофлори слизових оболонок, тому основним для діагностики є поєднання симптомів і результатів досліджень.

За рекомендаціями CDC (Centers for Disease Control and Prevention), діагноз вульвовагінального кандидозу не повинен встановлюватися лише за симптомами, оскільки свербіж і виділення можуть бути проявами бактеріального вагінозу, трихомоніазу або інших інфекцій. Рекомендовано лабораторне підтвердження – мікроскопія або культуральне дослідження. До основних методів діагностики належать:

1. Мікроскопічне дослідження пофарбованого за Грамом мазка вагінальних виділень дозволяє виявити характерні ознаки грибка: нитки (псевдоміцелій) та клітини, що брунькуються (бластоспори), збільшення кількості нейтрофілів. Це швидкий та простий метод що дозволяє діагностувати вульвовагінальний кандидоз. Перевагою виконання мазка є можливість виявлення супутніх змін у мікрофлорі піхви.

2. Культуральне дослідження (посів). Якщо мікроскопія негативна, але симптоми зберігаються, рекомендовано посів на поживні середовища. Це дозволяє:

• визначити точний вид Candida (наприклад, Candida albicans, C. glabrata, C. krusei);
• оцінити чутливість до протигрибкових препаратів. Це важливо для підбору ефективного лікування, особливо якщо стандартні ліки не допомагають.
  ​​​​​​​

Протокол діагностики передбачає обов’язкове виконання посіву при рецидивуючому кандидозі (4 та більше епізодів на рік) або неефективності стандартної терапії. За даними IDSA, саме культуральний метод є «золотим стандартом» при складних або повторних випадках.

3. ПЛР-діагностика, що дозволяє виявити ДНК грибка навіть у невеликій кількості. Він чутливий і швидкий, проте має важливий нюанс: ПЛР може виявити колонізацію без клінічних проявів, тому результат завжди оцінюється разом із симптомами.

​​​​​​​4. Визначення pH піхви. При вульвовагінальному кандидозі рівень pH зазвичай залишається в межах норми (≤4,5). Це допомагає відрізнити кандидоз від бактеріального вагінозу, при якому pH підвищується.

Згідно з оглядом у журналі Clinical Microbiology Reviews, рання лабораторна діагностика інвазивного кандидозу значно знижує ризик ускладнень та летальності (Kullberg BJ, Arendrup MC. Invasive Candidiasis. Clin Microbiol Rev. 2015).

Підступність діагностики

Статистика CDC свідчить про серйозну проблему «самодіагностики» кандидозного вульвовагініту: значна частина жінок, які купують безрецептурні засоби від «молочниці», насправді мають бактеріальний вагіноз або іншу інфекцію. Без лабораторного підтвердження (мікроскопії або посіву) таке лікування не лише марне, а й небезпечне, оскільки воно маскує симптоми та дозволяє хворобі перейти у хронічну форму.

Сьогодні дедалі частіше фіксується резистентність (стійкість) грибів до флуконазолу – найпопулярнішого препарату першої лінії. Це зумовлено як безконтрольним самолікуванням, так і зростанням частки видів non-albicans (наприклад, Candida glabrata), які генетично менш чутливі до стандартних схем. Якщо «звична» пігулка більше не допомагає, це прямий сигнал до проведення посіву з антимікотикограмою. Лише так можна підібрати діючу речовину, до якої збудник ще не встиг виробити імунітет, і розірвати коло постійних рецидивів.

Лікування кандидозу у жінок та чоловіків

Лікування кандидозу залежить від локалізації інфекції, вираженості симптомів кандидозу, частоти рецидивів та стану імунної системи людини. Відповідно до наукових джерел, а саме CDC (Centers for Disease Control and Prevention) та IDSA (Infectious Diseases Society of America), терапія має призначатися після клінічного огляду та, за потреби, лабораторного підтвердження діагнозу.

У більшості жінок із неускладненим вагінальним кандидозом лікування спрямоване на усунення запалення та зменшення кількості грибка на слизовій оболонці. Для цього застосовують місцеві протигрибкові засоби у формі кремів або вагінальних форм, а в окремих випадках – системну терапію у таблетованій формі. За даними CDC, при типовому перебігу захворювання терапія є короткотривалою та високоефективною, а клінічне покращення настає протягом кількох днів.

Якщо кандидоз має рецидивуючий характер (чотири і більше епізодів на рік), підхід до лікування змінюється. Згідно з рекомендаціями IDSA, спочатку проводиться більш тривалий курс терапії для повного пригнічення активності грибка, а надалі може призначатися підтримувальне лікування протягом кількох місяців. Це дозволяє знизити частоту повторних загострень і стабілізувати стан слизової оболонки.

У чоловіків в більшості випадків достатньо місцевого лікування, яке застосовується протягом декількох днів або тижнів залежно від тяжкості симптомів. Системна терапія використовується рідше, переважно при вираженому запаленні або якщо місцеве лікування не дає очікуваного ефекту.

Особливу увагу приділяють пацієнтам із супутніми захворюваннями, зокрема цукровим діабетом, а також людям із порушенням імунітету. У таких випадках лікування може бути довшим, а контроль – ретельнішим. IDSA підкреслює, що при неефективності стандартної терапії доцільно проводити визначення виду грибка та його чутливості до протигрибкових засобів, оскільки деякі штами можуть мати знижену сприйнятливість до традиційного лікування.

Щодо лікування статевих партнерів, міжнародні рекомендації зазначають, що за відсутності симптомів у партнера рутинна терапія не є обов’язковою. Лікування призначається лише у разі клінічних проявів інфекції.

Під час вагітності перевага надається місцевим методам лікування, оскільки вони мають кращий профіль безпеки. Системні препарати застосовуються з обережністю і лише за рекомендацією лікаря. Цей підхід також відображений у рекомендаціях CDC.

Профілактика кандидозу

Профілактика кандидозу полягає у створенні умов, за яких грибки роду Candida не переходять із стану природної мікрофлори в активну фазу запалення. Оскільки ці мікроорганізми можуть бути присутніми на слизових оболонках здорової людини, головне завдання профілактики – підтримувати баланс мікробіоти та нормальну роботу імунної системи.

Одним з основних факторів ризику є безконтрольне або часте застосування антибіотиків. За рекомендаціями CDC, антибактеріальна терапія може порушувати природну мікрофлору, зменшуючи кількість «захисних» бактерій і створюючи умови для надмірного росту Candida. Саме тому антибіотики мають використовуватися лише за призначенням лікаря і у випадках, коли це справді небезпечно.

Велике значення має контроль рівня глюкози в крові. Підвищений вміст цукру створює сприятливе середовище для розмноження грибків. У клінічних рекомендаціях IDSA підкреслюється, що у пацієнтів із цукровим діабетом стабілізація глікемії знижує ризик рецидивів кандидозу та покращує результати лікування.

Щоденна гігієна також відіграє роль, однак вона має бути делікатною. Надмірне використання антисептичних або ароматизованих засобів може порушити природний кислотно-лужний баланс слизових оболонок. Збереження фізіологічного pH є важливим для захисту від грибкової інфекції, що підтверджується сучасними клінічними оглядами.

Важливо звертати увагу на умови, які сприяють підвищеній вологості та теплу. Тривале носіння тісного синтетичного одягу, перебування у середовищі з високою вологістю або недостатня вентиляція шкіри створюють сприятливі умови для росту грибків.

У людей із частими рецидивами кандидозу рекомендовано проводити додаткове обстеження для виявлення прихованих факторів ризику – гормональних змін, порушень імунної відповіді або метаболічних розладів. У міжнародних настановах наголошується, що саме корекція провокуючих чинників є основою довготривалої профілактики. Для пацієнтів із тяжкими супутніми захворюваннями або тих, хто перебуває на стаціонарному лікуванні, важливими є заходи інфекційного контролю. За даними огляду в журналі Clinical Microbiology Reviews, мінімізація інвазивних процедур, раціональне використання антибіотиків і контроль стану імунітету значно знижують ризик розвитку інвазивного кандидозу (Kullberg BJ, Arendrup MC. Invasive Candidiasis. Clinical Microbiology Reviews, 2015)

Популярні запитання та відповіді

1. Які можуть виникнути ускладнення кандидозу?

У більшості випадків кандидоз має легкий перебіг і добре піддається лікуванню. Проте, при частих рецидивах можливе хронічне запалення слизових оболонок, постійний дискомфорт і зниження якості життя. У людей із порушеним імунітетом інфекція може поширюватися глибше та набувати більш тяжкого перебігу. У стаціонарних або тяжкохворих пацієнтів існує ризик розвитку інвазивного кандидозу, який потребує невідкладного лікування.

2. Чи потрібно проводити лікування статевому партнеру при кандидозі у жінки?

Якщо у партнера немає симптомів (почервоніння, свербежу, висипу), профілактичне лікування зазвичай не потрібне. Міжнародні рекомендації зазначають, що терапія призначається лише у разі наявності клінічних проявів у партнера.

3. Якщо хвороба ніяк не проявляє себе і не заважає, але грибок виявили при іншому дослідженні, чи обов'язково це лікувати?

Не завжди. Candida може бути частиною нормальної мікрофлори без ознак запалення. Якщо немає симптомів і запального процесу, лікування зазвичай не потрібне. Рішення приймається індивідуально після консультації з лікарем.

4. Як кандидоз впливає на вагітність?

Під час вагітності кандидоз зустрічається частіше через гормональні зміни. У більшості випадків він не становить серйозної загрози для плода, але може спричиняти дискомфорт у жінки. Перед пологами активний кандидоз бажано пролікувати, щоб зменшити ризик передачі грибка новонародженому під час проходження родових шляхів.