Парвовірусна інфекція у дітей та дорослих

1. Вступ
2. Симптоми парвовірусу у дітей
3. Симптоми парвовірусу у дорослих
4. Парвовірусна інфекція у вагітних
5. Діагностика
6. Лікування парвовірусної інфекції
7. Профілактика

Вступ

Як і багато інших інфекційних хвороб, парвовірусна інфекція (або інфекційна еритема) тривалий час не мала назви, доки в 1975 році вчені не виявили у зразках плазми хворих її збудника - вірус сімейства Parvoviridae, роду Erythrovirus. Після чого, згідно з прийнятими правилами класифікації, він отримав назву - "вірус В19".

Erythema infectiosum також стала п'ятою за рахунком дитячою інфекційною хворобою, що проявляє себе висипкою, поряд з кором, краснухою, вітряною віспою та розеолою, за що отримала назву «п'ятої хвороби». А оскільки першим видимим проявом інфекції є специфічна висипка на щоках, то парвовірусну інфекцію іноді називають ще й «хворобою ляпаса».

Парвовірус В19 відноситься до людських одноланцюгових ДНК-вірусів, не має оболонки, і складається з приблизно 5000 нуклеотидів. Він розмножується за допомогою своєї ДНК реплікацією клітин-попередників еритроцитів та передається лише від людини до людини. Вірус дуже стійкий до низьких температур, впливу кислот і лугів, але чутливий до ультрафіолетового випромінювання, обробки дезінфікуючими засобами та температури понад 60°C.

У країнах із помірним кліматом парвовірус зазвичай активний у зимово-весняний період. Епідемічні спалахи захворювання відзначаються раз на 4-5 років. Передається ця інфекція в основному повітряно-краплинним шляхом при контакті з інфікованою людиною. Однак, вірус може передаватися при переливанні крові, при пересадці донорських органів та кісткового мозку (гемоконтактний спосіб), а також під час вагітності трансплацентарним зараженням плода (вертикальний спосіб).

Після хвороби організм набуває пожиттєвого імунітету, тому, за винятком дуже рідкісних випадків, захворіти на інфекційну еритему можна лише один раз. В основному це відбувається у віці 5-15 років. До 15-ти років імунітет до парвовірусу набуває близько половини населення, а в зрілому віці – до 80%. Тим не менш, саме для дорослих парвовірусна інфекція становить найбільшу загрозу. Заразившись вірусом B19, люди з ослабленим імунітетом, з великою ймовірністю, перенесуть хворобу у важкій формі. 

Симптоми парвовірусу у дітей

Найчастіше на парвовірусну інфекцію хворіють діти віком 5-7 років. Від інфікування до появи перших симптомів минає від 4 до 14 днів. Після чого вірус дається взнаки проявами, що нагадують ГРВІ: підвищенням температури до 38°С, головним болем, нежиттю, гіперемією, загальним нездужанням і болем у м'язах, а можливо й гострими кишковими симптомами. Однак приблизно у 20% інфікованих хвороба починається безсимптомно.

Хворий є заразним і може передавати вірус оточуючим протягом першого періоду хвороби - до появи висипки, яка є показником вироблення організмом антитіл. До цього джерелом зараження може бути не тільки хворий, але й речі, що йому належать зі слідами слини, слизу, мокротиння і т.ін.

Специфічна висипка, схожа на аналогічну під час краснухи і кору, спочатку з'являється на щоках, а хворобливі грипоподібні прояви при цьому припиняються. Висипання, що нагадують сліди від ляпаса, носять судинний характер, але через 1-4 дні набувають вигляд плям і папул (елементи, що виступають від поверхні тіла). При дії сонячного світла та інших подразнюючих факторів на уражені ділянки папули починають свербіти. Далі висипка переходить на кінцівки і верхню частину тулуба.

У деяких хворих у цей період можуть утворитися папульозні, пурпурові або петехіальні осередкові обмежені ураження на кистях і стопах (синдром папуло-пурпурових рукавичок та шкарпеток), які супроводжуються лихоманкою, а також оральні та генітальні висипання.

Як правило, висипання на тілі при парвовірусній інфекції проходить через 10 днів, але іноді може з'явитися повторно, як реакція на подразнюючі фактори, такі як спека, підвищення температури, стрес та ін.

Як би там не було, у період появи висипки хвора дитина вже не є заразною і може відвідувати громадські місця та дитячі установи, а після закінчення хвороби у неї утворюється довічний імунітет до вірусу.

Симптоми парвовірусу у дорослих

У дорослих парвовірусна інфекція може мати різні клінічні прояви, включаючи синдром папуло-пурпурових рукавичок та шкарпеток, артропатію (запалення суглобів), транзиторний апластичний криз (припинення вироблення еритроцитів у кістковому мозку) у хворих із захворюваннями крові, а також зараження плода.

Запалення суглобів зазвичай трапляються частіше у жінок, ніж у чоловіків і переважно проходять після 2-4 тижнів. Але в окремих випадках артропатія може затягтися на кілька років. Проте, як ми говорили, від 50% до 80% у дорослих мають придбаний імунітет до паровірусної інфекції, оскільки раніше перенесли її у дитячому віці. 

Парвовірусна інфекція у вагітних

За статистикою, частота зараження парвовірусом серед жінок репродуктивного віку у світі становить 45-65%. А якщо жінка захворіла на вірус під час вагітності, ймовірність передачі інфекції плоду становить 30-50%. Вагітні жінки є найбільш ризикованою «аудиторією», адже парвовірус відноситься до так званих TORCH-інфекцій, які становлять небезпеку для майбутньої дитини.

Найбільша існує, коли зараження відбулося до 20 тижня вагітності. У цьому випадку є певний ризик ризик втрати плода. У той час як на пізніших термінах вагітності цей показник знижується.

Передача вірусу В19 плоду може призвести до вад розвитку, неімунної водянки, внутрішньоутробної загибелі плода або викидня. Тому при підвищених епідеміологічних ризиках, таких як контакт з хворим або робота з дітьми, які найбільш схильні до парвовірусної інфекції, важливо кожні 2-3 тижні контролювати рівень антитіл вагітної, щоб не пропустити можливий початок хвороби.

Діагностика

У багатьох «дитячих» випадках діагностика парвовіруса зазвичай обходиться без лабораторних досліджень. Достатньо характерної висипки на щоках і кінцівках та епідеміологічних даних, таких як зареєстровані спалахи інфекції серед дітей у тій чи іншій місцевості або установі.

Проте, під час вагітності, враховуючи високий ризик зараження плода, лабораторна діагностика необхідна для визначення антитіл до парвовірусу В19, а якщо пацієнтка серонегативна, тобто не має антитіл до парвовірусу, то і постійного моніторингу стану її здоров'я.

У першому випадку можна скористатися методом імуноферментного аналізу (ІФА), що дозволяє визначити концентрацію в крові IgG, що свідчить про раніше перенесену хворобу. Однак цей метод не дає уявлення про давність перенесеної інфекції, якщо така мала місце.

Метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) - набагато точніший і дозволяє визначити наявність інфекції вже на 2-3 день з моменту зараження, тобто задовго до настання зовнішніх проявів, а потім із великою надійністю контролювати здоров'я пацієнта. Тому лабораторія Діла рекомендує вагітним діагностичне дослідження «Парвовірус В19, Human parvovirus, ПЛР – кількіс.»

Лікування парвовірусної інфекції

У більшості випадків парвовірусна інфекція у дітей та дорослих перебігає у легкій формі та антивірусне лікування не застосовується. Хворому рекомендовано щадний режим та рясне пиття для зниження інтоксикації організму.

Лікування хвороби зводиться до полегшення хворобливих грипоподібних симптомів, прийому антипіретиків (парацетамол, ібупрофен) для зниження температури, судинозвужувальних препаратів для усунення нежиті, та зрошення горла ізотонічними сольовими розчинами для зниження вірусного навантаження. Якщо є свербіж шкіри, застосовуються антигістамінні 

Профілактика

Якихось специфічних заходів профілактики парвовірусної інфекції не розроблено, оскільки хвороба минає самостійно і після захворювання на неї людина набуває довічного імунітету. Тим не менш, корисно знати про свій позитивний або негативний статус щодо парвовірусу В19 і дотримуватися загальноприйнятих правил особистої гігієни, особливо під час епідемічних проявів і при виникненні симптомів респіраторних інфекцій.

Питання - відповідь

1. Чим відрізняється вірусна інфекція від бактеріальної?

Хоча респіраторні інфекції можуть бути викликані як вірусами, так і бактеріями, переважна більшість випадків пов'язана саме з вірусами. Розрізнити вірусну та бактеріальну інфекцію можна за показниками лабораторних досліджень. Як правило, віруси пригнічують імунну відповідь, що в загальному аналізі крові проявляється зниженням рівня лейкоцитів (лейкопенією) з підвищенням рівня лімфоцитів. А при бактеріальних інфекціях зазвичай спостерігається підвищення рівня лейкоцитів (лейкоцитоз) з одночасним зростанням рівня нейтрофілів. Також існують різноманітні швидкі тести для визначення збудника (наприклад, тести для визначення грипу, ковіду, кишкових інфекцій) та лабораторні ПЛР-тести, які дозволяють віднайти генетичний матеріал збудника і встановити його наявність навіть у мізерній кількості. Для визначення збудника при бактеріальних інфекціях проводяться бактеріологічні посіви патологічних виділень.

2. Скільки триває вірусна інфекція?

Тривалість вірусної хвороби, як правило, визначає вид збудника, тяжкість перебігу та стан організму хворого. Загалом можна говорити, що ГРВІ проходять за 7-10 днів, адже саме такий час потрібен для формування імунної відповіді організму.

3. Скільки триває висипка при Парвовірусі?

Як правило, висипання при парвовірусній інфекції проходять через 10 днів, але іноді може з'явитися повторно, як реакція на подразнюючі фактори, такі як сонячне опромінення, перегрівання, стрес та ін.