Остеопороз: причини, симптоми та сучасна діагностика

1. Що таке остеопороз?
2. Причини виникнення остеопорозу
3. Симптоми та ознаки остеопорозу
4. Сучасні методи діагностики
5. Лікування остеопорозу
6. Що можна і не можна їсти при остеопорозі?
7. Як запобігти розвитку остеопорозу?
8. Найпоширеніші запитання та відповіді

Здається, що кістки – це найстабільніша частина тіла, проте кісткова тканина є надзвичайно активною і постійно реагує на все, що відбувається в організмі. Вона безперервно оновлюється: старі ділянки розсмоктуються, а на їхньому місці синтезуються нові. Коли ці процеси порушуються – через нестачу руху, дефіцит нутрієнтів чи гормональні зсуви – кістка поступово втрачає щільність і стає крихкою, наче суха гілка. Так розвивається остеопороз – захворювання, яке роками може не мати жодних симптомів, а потім раптово заявляє про себе переломом при звичайному побутовому навантаженні.

Глобальні метааналізи (Salari et al., опублікований у Journal of Orthopaedic Surgery and Research) оцінюють світову поширеність остеопорозу у 18,3% (або 23,1% серед жінок та 11,7% серед чоловіків).

Що таке остеопороз?

Остеопороз – це системне захворювання скелета, при якому знижується мінеральна щільність кісткової тканини та порушується її мікроархітектура, через що кістки стають пористими та крихкими. На рентгенограмі це явище часто описують як дифузний остеопороз – стан, при якій втрата щільності охоплює рівномірно всі ділянки кісткової системи, на відміну від локальних змін, як буває після локальної травми чи тривалої іммобілізації кінцівки.

Простіше кажучи, остеопороз – це захворювання, при якому кістка втрачає внутрішній «каркас»: зменшується товщина кісткових перегородок, з'являються порожнини, і навіть незначне падіння чи невдалий рух можуть призвести до перелому. Найчастіше страждають хребці, шийка стегнової кістки та кістки передпліччя – саме ці ділянки багаті на губчасту тканину, яка втрачає щільність найшвидше.

Причини виникнення остеопорозу

Кісткова тканина протягом усього життя проходить цикл ремоделювання: остеокласти руйнують стару кістку, а остеобласти будують нову. До приблизно 30 років маса кісток зростає, після чого цей процес стабілізується. Найактивніша та клінічно значуща втрата кісткової тканини у жінок починається з настанням менопаузи. Серед основних причин остеопорозу:

1. Вікові та гормональні зміни. Зниження рівня естрогену в період менопаузи – один з найпотужніших факторів ризику для жінок, оскільки естроген стримує активність остеокластів. У чоловіків подібне значення має поступове зниження тестостерону з віком.
2. Спадковість. Наявність остеопорозу чи переломів шийки стегна у близьких родичів є доведеним маркером спадково низької щільності та зміни геометрії кісток, що значно підвищує індивідуальний ризик.
3. Дефіцит кальцію, вітаміну D та білка, оскільки тривала нестача цих речовин в раціоні порушує мінералізацію кісткової тканини, руйнує її колагеновий каркас та посилює резорбцію кістки.
4. Малорухливий спосіб життя. Кістка потребує регулярного механічного навантаження для підтримки щільності; тривала гіподинамія чи іммобілізація прискорюють втрату кісткової маси.
5. Низька маса тіла (ІМТ < 19 кг/м²), адже дефіцит м'язової та жирової тканини позбавляє кістки необхідного амортизаційного навантаження, а також зменшує рівень позаяєчникового синтезу естрогенів у період менопаузи.
6. Шкідливі звички. Куріння та надмірне вживання алкоголю негативно впливають на метаболізм кісткової тканини (чинять прямий токсичний вплив на остеобласти).
7. Хронічні захворювання. Патології щитоподібної та паращитоподібних залоз, ревматоїдний артрит, захворювання нирок, целіакія та інші стани, що порушують всмоктування поживних речовин, підвищують ризик захворювання.
8. Тривала терапія певними препаратами. Довготривале застосування глюкокортикоїдних препаратів та деяких інших груп лікарських засобів (антидепресантів, інгібіторів протонної помпи та ін.) є визнаним фактором ризику вторинного остеопорозу.

Симптоми та ознаки остеопорозу

Підступність остеопорозу полягає в тому, що він перебігає без больових відчуттів, тобто симптоми практично відсутні до тих пір, поки не станеться перелом або значна деформація хребта. Однак є ознаки, які повинні насторожити:

• зменшення зросту (понад 2 см за рік або понад 4 см порівняно зі зростом, який був у 20–25 років);
• сутулість, формування «вдовиного горба» у грудному відділі хребта;
• гострий або раптовий ниючий біль у спині, що виникає або посилюється після тривалого стояння чи сидіння (нерідко це ознака непоміченого компресійного мікроперелому хребця);
• переломи, що виникають при мінімальному навантаженні – падінні з висоти власного зросту, невдалому русі, навіть кашлі чи чханні (так звані компресійні переломи хребців).
  ​​​​​​​

Такі переломи називають низькоенергетичними або патологічними, адже вони виникають там, де здорова кістка витримала б навантаження без проблем. Саме тому будь-який перелом, що стався за побутових обставин у людини старшої за 50 років – привід пройти обстеження на остеопороз, навіть якщо раніше жодних симптомів не було.

Сучасні методи діагностики

Сьогодні золотим стандартом визначення щільності кісткової тканини визнана двохенергетична рентгенівська абсорбціометрія (денситометрія, DXA) – саме цей метод рекомендує ВООЗ для того, як діагностувати остеопороз на ранній стадії, за даними огляду в PMC. Дослідження є неінвазивним, швидким і дає невелике променеве навантаження.

За результатами DXA розраховується Т-показник (T-score). Згідно з критеріями ВООЗ, описаними в матеріалах NCBI Bookshelf:

• Т-показник від +1 до −1 вважається нормою;
• від −1 до −2,5 – остеопенія (знижена щільність, попередня стадія);
• −2,5 і нижче – остеопороз.
  ​​​​​​​

Окрім DXA, у сучасній практиці застосовують також інші методи:

• Кількісна комп'ютерна томографія (QCT) – дозволяє оцінити щільність окремо губчастої та кортикальної кісткової тканини і демонструє високу чутливість виявлення остеопорозу, хоча і супроводжується більшим променевим навантаженням порівняно з DXA.
• Ультразвукова денситометрія – швидкий скринінговий метод без опромінення (зазвичай вимірює щільність п'яткової кістки чи фаланг), часто використовується як попередній етап перед направленням на DXA.
• Рентгенографія хребта (або програма VFA під час DXA) – допомагає виявити вже наявні компресійні переломи хребців, зокрема безсимптомні, які у двох третинах випадків не мають клінічних проявів і виявляються випадково.
• Лабораторні дослідження – визначення рівня іонізованого кальцію, фосфору, вітаміну D, паратгормону для виключення вторинних причин втрати кісткової маси; маркери кісткового обміну (P1NP та β-CrossLaps (CTX)), що оцінюють швидкість руйнування кістки і дозволяють відстежувати ефективність лікування вже через 3–6 місяців від початку терапії.
   

Цікаво! FRAX (Fracture Risk Assessment Tool) – калькулятор, який на основі віку, статі, індексу маси тіла, факторів ризику та за наявності результатів DXA обчислює 10-річну ймовірність основного остеопоротичного перелому та перелому шийки стегна.

Лікування остеопорозу

Лікування остеопорозу – комплексне і зазвичай довготривале. Його мета – уповільнити втрату кісткової маси, знизити ризик переломів і покращити якість життя. До основних методів лікування належать:

1. Спеціалізоване фізичне навантаження (силові тренування) – це один з найважливіших немедикаментозних методів. Кістка реагує на механічну тягу м'язів, що до неї прикріплюються. Згідно з сучасними клінічними дослідженнями (зокрема протоколами LIFTMOR), силові вправи з помірним та прогресивним опором стимулюють активність остеобластів і підвищують щільність кістки. Просте плавання чи ходьба не дають необхідного кістково-стимулюючого ефекту. Призначення силових вправ у поєднанні з адекватною нормою білка (1,2–1,5 г/кг маси тіла) – це профільний міжнародний стандарт.
2. Медикаментозна терапія: лікар підбирає препарати з групи засобів, що пригнічують надмірну резорбцію кістки або стимулюють її формування – конкретна група та схема визначаються індивідуально, залежно від віку, статі, ступеня зниження щільності та супутніх захворювань на основі DXA та маркерів BTMs.
3. Корекція дефіцитів: обов'язкове забезпечення організму білком (будівельним матеріалом для кісткового матриксу), а також терапевтичні дози кальцію та вітаміну D, які визначає лікар на основі лабораторних показників.
4. Зміна способу життя: відмова від куріння, обмеження алкоголю, контроль маси тіла.
5. Профілактика падінь, особливо важлива для людей похилого віку: усунення слизьких поверхонь, використання зручного взуття, корекція зору.
    

Важливо! Лікування остеопорозу – це тривалий процес. Ефективність оцінюють за допомогою повторної денситометрії (DXA) раз на 1–2 роки та моніторингу лабораторних маркерів (P1NP, β-CrossLaps) кожні 3–6 місяців.

Що можна і не можна їсти при остеопорозі?

Харчування має важливе значення для підтримки кісткової щільності, оскільки кістки постійно потребують будівельного матеріалу.

​​​​​​​

Варто додавати до раціону:

• Повноцінний білок (птиця, яйця, риба, бобові, кисломолочні продукти): білок становить понад третину об'єму кістки і стимулює вироблення факторів росту для остеобластів. Нестача білка прискорює втрату м'язової та кісткової маси.
• Молочні продукти – найкраще джерело біодоступного кальцію (сир, кисломолочні напої, тверді сири).
• Жирна морська риба (лосось, скумбрія, сардини) – джерело вітаміну D та омега-3 кислот (проте покрити добову норму вітаміну D тільки їжею майже неможливо – потрібен контроль його рівня в крові та прийом додаткових доз).
• Листова зелень, броколі, капуста – містять додатковий кальцій та вітамін К, необхідний для синтезу остеокальцину.
• Горіхи, насіння, бобові – джерела магнію, цинку та фосфору, який бере участь у мінералізації кістки.

Варто обмежити:

• надмірне споживання солі – прискорює виведення кальцію з сечею;
• надлишок кофеїну та газованих напоїв з ортофосфорною кислотою;
• алкоголь – порушує засвоєння кальцію та функцію остеобластів.
  ​​​​​​​

Важливо! Раціональне харчування – не заміна медичного лікування, а важлива його складова, яка працює в комплексі з фізичною активністю та, за потреби, медикаментозною підтримкою.

Як запобігти розвитку остеопорозу?

Профілактика остеопорозу найефективніша тоді, коли починається задовго до появи перших ознак захворювання – ідеально ще в молодому віці, коли формується пікова кісткова маса. До основних профілактичних методів належать:

• Регулярна фізична активність – ходьба, силові тренування, вправи з навантаженням власною вагою тіла зміцнюють кісткову тканину.
• Збереження м'язової маси та регулярні силові тренування – м'язи та кістки працюють як єдине ціле. Скорочуючись, м'яз створює механічну тягу в місці прикріплення до кістки – саме цей сигнал змушує остеобласти будувати нову кісткову тканину. Для профілактики потрібні вправи з помірним опором, вагою власного тіла або обтяженнями (присідання, випади, вправи з гантелями). Звичайна ходьба чи плавання корисні загалом, але недостатні для стимуляції росту кісток.
• Достатнє споживання білка, кальцію та вітаміну D протягом усього життя, особливо в підлітковому віці та після 50 років.
• Перебування на сонці, що сприяє природному синтезу вітаміну D у шкірі. Однак у нашій географічній широті та через використання сонцезахисних кремів синтезу вітаміну D часто буває недостатньо – рекомендується periodично здавати аналіз крові на 25(OH)D та за призначенням лікаря приймати профілактичні або терапевтичні дози D3.
• Відмова від куріння та обмеження вживання алкоголю.
• Контроль хронічних захворювань, що впливають на кістковий метаболізм (щитоподібна залоза, шлунково-кишковий тракт, нирки).
• Планова денситометрія для жінок у постменопаузі та чоловіків старшого віку, особливо при наявності факторів ризику або сімейного анамнезу.
  ​​​​​​​

Раннє виявлення пониженої щільності кісток на стадії остеопенії дозволяє вжити заходів до того, як станеться перший перелом, – саме тому регулярні профілактичні обстеження є основою для збереження здоров'я кісток.

Найпоширеніші запитання та відповіді