Серцева недостатність

1. Найпоширеніші причини серцевої недостатності
2. Симптоми серцевої недостатності
3. Класифікація та стадії розвитку серцевої недостатності
4. Діагностика серцевої недостатності
5. Сучасні методи лікування
6. Дієта та спосіб життя
7. Профілактика серцевої недостатності
8. Запитання пацієнтів та відповіді лікаря

Коли серце працює стабільно та злагоджено, ми майже не замислюємося про його роботу. Але варто йому втратити силу чи витривалість – і весь організм починає відчувати наслідки. Людина швидше втомлюється, з’являється задишка, навіть звичні справи стають випробуванням.

Серцева недостатність – це одне з найпоширеніших і водночас небезпечних захворювань серцево-судинної системи. Воно поступово розвивається, призводячи до того, що серце втрачає здатність ефективно перекачувати кров і забезпечувати органи та тканини достатньою кількістю кисню. У світі мільйони людей живуть з цим діагнозом, і він залишається однією з головних причин інвалідизації та смертності.

Найпоширеніші причини серцевої недостатності

Розвиток серцевої недостатності рідко буває раптовим – зазвичай це результат тривалого впливу різних факторів, які поступово виснажують серцевий м’яз і знижують його здатність ефективно перекачувати кров. У кожної людини причини серцевої недостатності можуть бути різними, але лікарі виділяють кілька найбільш поширених.

1. Ішемічна хвороба серця та інфаркт міокарда – найчастіша причина, особливо у людей старшого віку. При атеросклерозі судини, що живлять серце, звужуються, а іноді й повністю перекриваються тромбами, що виникають на місці атеросклеротичної бляшки, яка розірвалася. Після інфаркту частина серцевого м’яза заміщується рубцевою тканиною, яка не скорочується. Це знижує загальну силу скорочення серця і призводить до розвитку застійної серцевої недостатності.
2. Артеріальна гіпертензія – тривале підвищення артеріального тиску, що змушує серце працювати з надмірним навантаженням. Спочатку міокард потовщується (гіпертрофія), але з часом втрачає еластичність, і серце слабшає.
3. Пороки серця – вроджені чи набуті ураження клапанів порушують нормальний кровообіг. При звуженні (стенозі) чи недостатності клапанів частина крові повертається назад, і серцю доводиться працювати з подвійним навантаженням.
4. Кардіоміопатії – група хвороб, при яких серцевий м’яз змінює свою структуру. Вони можуть бути генетичними, токсичними (алкогольна, медикаментозна), метаболічними або пов’язаними з інфекціями. Наприклад, віруси Коксакі B, аденовіруси, парвовірус B19, ВІЛ, віруси грипу можуть призводити до виникнення дилятаційної кардіоміопатії, при якій камери серця розширюються і стоншуються, втрачаючи здатність ефективно скорочуватися та перекачувати кров, що призводить до розвитку серцевої недостатності.
5. Порушення ритму серця (аритмії), тривалі тахікардії (швидкий пульс) чи фібриляція передсердь, що порушують ефективність роботи серця. Наприклад, миготлива аритмія – це хаотичне скорочення передсердь, що виникає переважно через гіпертонію та інші хвороби серця, і з часом призводить до серцевої недостатності, оскільки постійна нерегулярна та надто швидка робота шлуночків виснажує серцевий м'яз.
6. Хронічні захворювання, такі як цукровий діабет, що сприяє ураженню судин і міокарда, ожиріння, яке збільшує навантаження на серце, хвороби нирок і щитоподібної залози.
7. Інфекції та запальні процеси, наприклад як міокардити (запалення серцевого м’яза після вірусних чи бактеріальних інфекцій).
   ​​​​​​​

Серцева недостатність – це не окреме захворювання, а ускладнення чи наслідок багатьох патологій. Найчастіше вона виникає в результаті поєднання кількох факторів: наприклад, у пацієнта з гіпертонією та ішемічною хворобою, який при цьому курить і має надмірну вагу.

Симптоми серцевої недостатності

Як проявляється серцева недостатність? Розпізнати серцеву недостатність на ранньому етапі не завжди просто, адже перші прояви можуть бути схожими на втому чи перевтому. Але з часом симптоми стають більш вираженими, і саме вони дозволяють запідозрити порушення роботи серця.

До основних проявів серцевої недостатності у дорослих належать:

• задишка – один із найхарактерніших симптомів. Спочатку вона виникає лише при фізичному навантаженні (швидка ходьба, підйом сходами), але згодом турбує і в стані спокою;
• набряки, які спочатку на стопах і гомілках наприкінці дня, з прогресуванням – більш стійкі й поширені;
• хронічна втома і слабкість через те, що організм недоотримує кисень, тому навіть звичні справи викликають виснаження;
• кашель і задуха вночі, що є ознакою застою рідини в легенях. Людина може прокидатися від різкої нестачі повітря;
• серцебиття та перебої ритму наче відчуття «завмирання» чи «тремтіння» серця;
• зниження апетиту, схуднення – при тяжких стадіях, коли розвивається кахексія (важке виснаження організму з втратою м’язів, ваги та сил, що виникає при тяжких хворобах)
  ​​​​​​​

Цікаво знати! При лівошлуночковій недостатності переважають задишка, кашель, відчуття нестачі повітря. При правошлуночковій недостатності – набряки, збільшення печінки, тяжкість у животі. А при застійній серцевій недостатності поєднуються обидві групи симптомів.

Класифікація та стадії розвитку серцевої недостатності

Серцева недостатність не виникає раптово – це поступовий процес, який проходить певні етапи розвитку. Щоб правильно оцінити стан пацієнта, лікарі користуються класифікаціями та визначають стадії хвороби. Це дозволяє зрозуміти, наскільки виражені порушення роботи серця, підібрати оптимальне лікування та прогнозувати перебіг захворювання.

За перебігом:

• гостра серцева недостатність – розвивається швидко, протягом кількох годин чи днів. Це невідкладний стан, який потребує термінової медичної допомоги;
• хронічна серцева недостатність – формується поступово, протягом місяців чи навіть років. Симптоми з часом наростають, і пацієнт потребує постійного лікування.
  ​​​​​​​

За ураженням відділів серця:

• лівошлуночкова – призводить до застою в легенях, задишки, кашлю;
• правошлуночкова, що проявляється набряками, збільшенням печінки, тяжкістю в животі;
• застійна серцева недостатність – поєднує симптоми обох форм і є найбільш поширеною.
  ​​​​​​​

За стадіями прогресування (за класифікацією Стражеска-Василенка):

• стадія I – початкова: симптоми з’являються лише при значному фізичному навантаженні;
• серцева недостатність 2А: зʼявляються перші помітні ознаки: задишка, втома, невеликі набряки після навантаження;
• серцева недостатність IIБ: симптоми стають вираженими навіть у стані спокою: стійкі набряки, задишка при незначних рухах, збільшення печінки;
• серцева недостатність III стадії – термінальна форма: виникають незворотні зміни у внутрішніх органах, пацієнт часто прикований до ліжка, потрібна постійна медична допомога.
  ​​​​​​​

За функціональною класифікацією (NYHA, Нью-Йоркська асоціація серця):

• клас I – обмежень майже немає, звичайна активність не викликає скарг; клас II – легке обмеження: звичайні навантаження викликають задишку чи втому;
• клас III – помітне обмеження: симптоми виникають при невеликих фізичних зусиллях;
• клас IV – важкий стан: задишка і слабкість турбують навіть у спокої.
  ​​​​​​​

Основним джерелом доказової інформації для всього світу, і зокрема для Європи, є настанови Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology, ESC), основний документ: «Настанови ESC з діагностики та лікування гострої та хронічної серцевої недостатності 2021 року» (2021 ESC Guidelines for the diagnosis and treatment of acute and chronic heart failure), з оновленнями 2023 року.

Цей документ встановлює, що діагноз серцевої недостатності базується на наявності симптомів (задишка, набряки) та/або ознак, підтверджених об'єктивними доказами порушення роботи серця (наприклад, підвищений рівень натрійуретичних пептидів та дані УЗД серця).

Також пропонується класифікація за фракцією викиду (ФВ):

• СН зі зниженою ФВ (HFrEF, ФВ ≤ 40%).
• СН з помірно-зниженою ФВ (HFmrEF, ФВ 41-49%).
• СН зі збереженою ФВ (HFpEF, ФВ ≥ 50%).
  ​​​​​​​

Прогноз при серцевій недостатності базується на конкретних параметрах, визначених у нормативних документах:

• функціональний клас за NYHA (I-IV): оцінює ступінь обмеження фізичної активності пацієнта. Чим вищий клас, тим гірший прогноз;
• рівень натрійуретичних пептидів (NT-proBNP): це біомаркер, який показує ступінь перевантаження серця. Чим вищий його рівень, тим серйозніший прогноз;
• дані ехокардіографії (УЗД серця): зокрема, показник фракції викиду лівого шлуночка;
• шкали ризику: лікарі використовують спеціальні калькулятори (наприклад, MAGGIC risk score), які враховують вік, стать, тиск, наявність супутніх хвороб та інші показники для розрахунку очікуваної тривалості життя.
  ​​​​​​​

Важливо! Декомпенсована серцева недостатність – термін, який застосовують, коли хвороба вийшла з-під контролю, симптоми різко посилюються, і організм уже не може пристосовуватись. Вона потребує негайного інтенсивного лікування, іноді – хірургічного втручання.

Діагностика серцевої недостатності

Виявлення серцевої недостатності завжди починається з консультації з лікарем. Він уточнює скарги, спосіб життя, наявність хронічних захворювань, інфарктів чи підвищеного тиску в минулому.

Уже на цьому етапі можна запідозрити хворобу, адже характерні симптоми часто напряму вказують на проблеми з роботою серця. Далі проводиться клінічний огляд: лікар оцінює наявність набряків, вимірює артеріальний тиск і пульс, слухає серце та легені. Однак для точного підтвердження потрібні додаткові методи діагностики.

Лабораторні дослідження

1. Загальний аналіз крові, який допомагає виявити анемію чи запальні процеси, які можуть погіршувати перебіг хвороби.
2. Біохімічний аналіз крові, що визначає рівень креатиніну, сечовини, електролітів, печінкових ферментів, які вказують на роботу нирок та печінки.
3. Натрійуретичні пептиди (BNP або NT-proBNP) – один з основних маркерів серцевої недостатності. Їх підвищений рівень вказує на перевантаження серця та застійні явища. ДІЛА пропонує Комплекс №30 «Діагностика серцевої недостатності», до складу якого входять 5 показників з NT-proBNP включно, або окреме визначення показника N-кінцевий фрагмент попередника мозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP).
4. Глікемічний профіль, ліпідограма, гормональні дослідження, що допомагають виявити фактори ризику (цукровий діабет, дисліпідемія, порушення роботи щитоподібної залози), які впливають на розвиток серцевої патології.

Інструментальні дослідження

1. Електрокардіограма (ЕКГ) дає можливість оцінити ритм серця, виявити аритмії, ознаки перенесеного інфаркту чи гіпертрофії міокарда.
2. Ехокардіографія (УЗД серця) – основний метод діагностики, що дає можливість оцінити скорочувальну здатність серця, розміри камер, стан клапанів та наявність змін.
3. Рентгенографія грудної клітки, що допомагає побачити збільшене серце та застій у легенях.
4. Магнітно-резонансна томографія (МРТ серця) використовується для детального аналізу структури міокарда, виявлення рубцевих змін чи запалення.
5. Холтерівський моніторинг ЕКГ та артеріального тиску, що дозволяє зафіксувати добові коливання ритму та тиску, виявити приховані аритмії чи епізоди ішемії.

Сучасні методи лікування

Лікування серцевої недостатності відбувається комплексно і поєднує зміну способу життя, медикаментозну терапію та, за потреби, хірургічне втручання. Головною метою є полегшення симптомів, уповільнення прогресування захворювання, профілактика ускладнень та підвищення якості життя пацієнта.

Медикаментозне лікування

Для лікування серцевої недостатності використовують групи препаратів, які впливають на різні механізми розвитку серцевої недостатності. До них належать:

• інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину (АРА II), що зменшують навантаження на серце, розширюють судини, запобігають ремоделюванню серцевого м’яза;
• бета-блокатори, які нормалізують частоту серцевих скорочень, захищають серцевий м’яз від перевантаження;
• діуретики, що допомагають вивести надлишок рідини з організму, зменшуючи набряки та задишку;
• антагоністи альдостерону, які знижують затримку натрію та води, зменшують фіброз у міокарді;
• інгібітори SGLT2 (новий клас препаратів), що не лише регулюють рівень глюкози в крові, але й значно покращують прогноз при серцевій недостатності;
• серцеві глікозиди (для контролю ритму та сили скорочень), антикоагулянти (для профілактики тромбозів), антиаритмічні препарати.
  ​​​​​​​

Важливо! Лікування завжди підбирається лікарем індивідуально залежно від стадії захворювання, супутніх патологій та переносимості ліків.

Хірургічні методи

При тяжких формах серцевої недостатності або при неефективності медикаментів застосовують сучасні хірургічні методи втручання, а саме:

• реваскуляризація міокарда – відновлення кровотоку до серця шляхом стентування чи аортокоронарного шунтування;
• реконструктивні операції на клапанах – протезування чи пластика серцевих клапанів у разі їхньої недостатності або стенозу;
• імплантація кардіостимулятора чи дефібрилятора (ICD, CRT) – пристрої, що контролюють серцевий ритм та запобігають раптовій зупинці серця;
• механічна підтримка кровообігу (штучний шлуночок), яка застосовується при важких формах до трансплантації;
• трансплантація серця – крайній метод лікування, коли всі інші варіанти не дають результату.

Дієта та спосіб життя

При серцевій недостатності важлива не лише терапія, але й спосіб життя. Зміни у щоденних звичках допомагають зменшити навантаження на серце, покращити самопочуття та сповільнити прогресування хвороби. До основних рекомендацій, яких варто дотримуватись, належать:

1. Обмеження вживання солі, що сприяє затримці рідини, а також зменшення споживання жирної їжі та продуктів з великою кількістю холестерину. Натомість, варто додати овочі, фрукти, нежирне м’ясо та рибу, цільнозернові продукти.
2. У деяких випадках лікар може порадити обмежити кількість випитої рідини, щоб зменшити набряки та навантаження на серце.
3. Дотримання фізичної активності: помірні вправи, такі як ходьба, йога чи плавання, допомагають підтримувати серцево-судинну систему. Програму вправ завжди узгоджують з лікарем.
4. Контроль ваги, адже надмірна вага збільшує навантаження на серце, тому важливо стежити за масою тіла.
5. Відмова від шкідливих звичок, таких як куріння, надмірне вживання алкоголю та стреси погіршують стан серця і можуть прискорити розвиток хвороби.
   ​​​​​​​

Завдяки цим простим діям пацієнти відчувають покращення самопочуття, зменшуються набряки та задишка, а медикаментозне лікування стає більш ефективним.

Профілактика серцевої недостатності

Щоб знизити ризик розвитку серцевої недостатності, важливо дотримуватися кількох основних правил:

• контролювати артеріальний тиск та хронічні захворювання: регулярно перевіряти тиск, контролювати проблеми з ліпідами та іншими хворобами;
• обмежити вживання солі та жирної їжі, відмовитись від шкідливих продуктів, додати більше овочів, фруктів, риби та нежирного м’яса;
• займатись фізичною активністю: ходьба, легкі вправи, плавання чи інші безпечні навантаження для серця;
• відмовитись від шкідливих звичок, а саме куріння та надмірного вживання алкоголю;
• контролювати рівень стресу;
• своєчасно звертатись до лікаря при перших ознаках задишки, набряків чи швидкої втоми.
  ​​​​​​​

Дотримання цих простих правил допомагає підтримувати серце здоровим і запобігати розвитку ускладнень.

Запитання пацієнтів та відповіді лікаря

1. Які можуть бути ускладнення при серцевій недостатності?

Можливі аритмії, набряк легень, тромбози, порушення роботи нирок і печінки, раптова серцева смерть.

2. Скільки живуть із серцевою недостатністю?

Тривалість життя залежить від стадії. При правильному лікуванні пацієнти на ранніх етапах можуть жити десятки років. При тяжких формах прогноз обмежений, але сучасна терапія значно подовжує життя.

3. За наявності серцевої недостатності варто виконувати фізичні вправи?

Так, але лише помірні та під наглядом лікаря. ЛФК, ходьба, легка йога чи плавання можуть покращувати стан.

4. Який пульс і тиск при серцевій недостатності?

Часто спостерігається підвищений пульс (тахікардія) і схильність до коливань тиску. Оптимальні показники визначаються індивідуально, залежно від терапії.