Стрептококова інфекція: від симптомів до методів лікування

1. Що таке стрептокок?
2. Які симптоми стрептокока в організмі?
3. Класифікація стрептококової інфекції
4. Діагностика стрептококової інфекції
5. Як правильно здавати мазок на стрептокок?
6. Як лікувати стрептококову інфекцію?
7. Особливості перебігу під час вагітності
8. Стрептококова інфекція у дітей
9. Як захиститися від стрептококових інфекцій?
10. Запитання пацієнтів та відповіді лікарів

Біль у горлі, висока температура, висип на шкірі, почервоніння мигдаликів або гнійні ураження можуть бути проявами стрептококової інфекції. Це одна з найпоширеніших бактеріальних інфекцій у дітей і дорослих, яка здатна вражати слизові оболонки (зокрема ротоглотки), шкіру, легені, сечостатеву систему та без вчасного лікування спричиняти тяжкі ускладнення з боку серця, нирок і суглобів.

Що таке стрептокок?

Стрептокок (Streptococcus) – це кулясті грампозитивні бактерії, які розташовуються ланцюжками або парами. Вони широко поширені в навколишньому середовищі і деякі з них є частиною нормальної мікрофлори людського організму – мешкають на шкірі, у порожнині рота, носоглотці, кишківнику та піхві. Проте, якщо одні види є безпечними сусідами, інші викликають безсимптомне носійство, а деякі є виключно збудниками хвороб і можуть спричинити стрептококову інфекцію.

​​​​​​​​​​​​​​

За характером поведінки в організмі їх поділяють на кілька категорій:

• абсолютні патогени (не є нормою): не мають жити в організмі здорової людини. Найяскравіший приклад – Streptococcus pyogenes (БГСА). Його поява призводить або до гострого захворювання (ангіна, скарлатина, бешиха), або до тимчасового носійства, коли людина сама не хворіє, але може заразити інших;
• умовно-патогенні та резидентні види: дійсно можуть мирно співіснувати з нами, заселяючи кишківник, ротову порожнину (як Streptococcus viridans, що в нормі живе в роті, але при операціях чи травмах може вразити серце), або піхву (як Streptococcus agalactiae). Вони зазвичай не завдають шкоди, доки імунна система міцна, а слизові оболонки не пошкоджені.
  ​​​​​​​

Стрептококи поділяються на кілька груп залежно від їхніх біологічних властивостей. У клінічній практиці найбільше значення мають:

• Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A, або БГСА) – найпоширеніший збудник ангіни, фарингіту, скарлатини, гнійних уражень шкіри (імпетиго та бешихи).
• Streptococcus agalactiae (стрептокок групи B) – часто безсимптомно колонізує сечостатевий тракт дорослих, проте є критично небезпечним для новонароджених (може спричинити сепсис та менінгіт у перші дні життя), тому його суворо контролюють у вагітних.
• Streptococcus pneumoniae (пневмокок) – може безсимптомно жити в носоглотці (особливо у дітей), за зниження захисних сил стає провідним збудником бактеріальної пневмонії, менінгіту та середнього отиту.
• Streptococcus viridans (зеленящий стрептокок) – умовно-патогенні бактерії, постійні мешканці ротової порожнини, які беруть участь у розвитку карієсу, а при потраплянні у кровотік (наприклад, після видалення зуба) здатні спричинити ендокардит – запалення клапанів серця.
  ​​​​​​​

Важливо розуміти, що носійство стрептокока – це не завжди хвороба. Приблизно 15–20% здорових людей є безсимптомними носіями стрептокока групи A і не мають жодних скарг. Проте вони можуть заражати оточуючих. Але з погляду інфекційного контролю та міжнародних настанов (CDC, IDSA), якщо у людини немає симптомів (болю при ковтанні, високої температури, нальоту на мигдаликах), саме по собі носійство не потребує лікування антибіотиками. Здавати мазок «про всяк випадок» здоровим людям не потрібно – дослідження призначають лише тоді, коли є реальні ознаки запалення.

На відміну від вірусів, стрептококи виробляють низку токсинів і ферментів – стрептолізин, стрептокіназу, гіалуронідазу, які руйнують тканини і допомагають бактеріям поширюватися в організмі. Саме тому нелікована стрептококова інфекція може давати два абсолютно різних типи ускладнень:

• Гострі ускладнення: якщо імунітет не справляється, бактерії прориваються у глибокі тканини та кровотік, спричиняючи абсцеси, гнійний отит або навіть смертельно небезпечний сепсис (зараження крові).
• Відтерміновані (автоімунні) ускладнення: деякі білки на оболонці стрептокока групи А за своєю структурою дуже схожі на клітини нашого власного тіла. Через це імунна система, намагаючись знищити бактерію, починає помилково атакувати власні органи. Це призводить до розвитку гострої ревматичної лихоманки (ураження серця та суглобів) або гломерулонефриту (важкого запалення нирок), які маніфестують через кілька тижнів після того, як пацієнт нібито одужав від ангіни
  ​​​​​​​

Своєчасна діагностика та правильно підібране лікування антибіотиками дозволяють повністю знищити збудника і запобігти небезпечним наслідкам для здоров'я.

Які симптоми стрептокока в організмі?

Симптоми стрептококової інфекції суттєво різняться залежно від того, який орган або систему уразив збудник, а також від форми інфекції – поверхневої чи інвазивної. Важливо розуміти, що єдиного «стандартного» набору симптомів не існує: клінічна картина визначається видом стрептокока, станом імунітету пацієнта та локалізацією запального процесу.

Симптоми стрептококового фарингіту (ангіни)

Найпоширенішим проявом стрептококової інфекції є фарингіт, або «стрептококова ангіна». Він типово проявляється раптовим болем у горлі, стрімким підвищенням температури тіла (часто вище 38.5°), вираженим запаленням слизової оболонки глотки та болючістю шийних лімфовузлів. Додатковими ознаками є чіткі нальоти на мигдаликах, петехії (дрібні червоні цятки) на піднебінні та набряк язичка.

Симптоми, характерні для вірусного захворювання, а саме кашель, риніт або охриплість голосу знижують ймовірність стрептококового фарингіту, але не виключають його повністю.

Сучасна медицина стикається з тим, що важка стрептококова ангіна та інфекційний мононуклеоз (вірусне захворювання) виглядають близнюками: в обох випадках є висока температура, біль та щільні нальоти на мигдаликах. Якщо переплутати їх і призначити при вірусному мононуклеозі антибіотик (амоксицилін), пацієнт отримає тяжке ускладнення – специфічний «амоксициліновий висип» по всьому тілу. Крім того, ангіну досі потрібно диференціювати з доволі рідкісною, але небезпечною дифтерією.

Саме тому лабораторне підтвердження діагнозу є обов'язковим.

Симптоми скарлатини

Скарлатина – це форма стрептококової інфекції, при якій бактерія виробляє еритрогенний токсин (назва буквально означає «той, що викликає почервоніння»). Саме дія цієї речовини зумовлює унікальні симптоми хвороби: ангіна у поєднанні з дрібноточковим яскраво-рожевим висипом на тілі, «малиновим язиком» та характерним блідим носогубним трикутником на тлі гіперемійованого обличчя. Після зникнення висипу шкіра на долонях та стопах починає злущуватися характерними пластинками.

Симптоми поверхневих шкірних інфекцій

Стрептокок групи A спричиняє широкий спектр інфекцій: від поверхневих – імпетиго (проявляється гнійними пухирцями та кірочками на верхньому шарі шкіри) та бешиха (гостре запалення, яке вражає верхні шари безпосередньо самої дерми та поверхневі лімфатичні судини поверхневий шар шкіри), до глибоких розлитих уражень шкіри разом з підшкірною клітковиною, таких як целюліт (гнійне запалення підшкірної клітковини). При бешисі шкіра стає яскраво-червоною, гарячою на дотик, чітко відмежованою від здорових тканин, з'являється набряк і виражений больовий синдром. Загальний стан пацієнта погіршується: підвищується температура, з'являється озноб і загальна слабкість.

Симптоми інвазивних форм стрептококової інфекції

Найтяжчими є інвазивні форми захворювання. Цей термін означає, що стрептокок зміг подолати всі захисні бар'єри та проникнути у зазвичай стерильні зони організму (кров, глибокі тканини, м'язи або внутрішні органи). На відміну від легких, локальних форм (таких як фарингіт чи імпетиго), інвазивні патології розвиваються стрімко і несуть пряму загрозу життю. До них належать:

• некротизуючий фасциїт: блискавичне гнійне руйнування м'язових оболонок (фасцій) та м'яких тканин, яке в пресі часто називають дією «бактерії, що пожирає плоть»;
• синдром стрептококового токсичного шоку (СТШС): критичний стан, викликаний масивним викидом токсинів у кров, що призводить до стрімкого падіння тиску та відмови внутрішніх органів;
• важкі генералізовані ураження: стрептококовий сепсис (зараження крові) або пневмонія, що ускладнилася проникненням бактерій у кровотік чи плевральну порожнину. ​​​​​​​
  ​​​​​​​

При стрептококовому токсичному шоці (СТШС) стан погіршується дуже швидко. Синюшні пухирі на шкірі, артеріальна гіпотензія, гарячка та ознаки поліорганної недостатності є пізніми клінічними проявами, що потребує негайної госпіталізації та інтенсивного лікування.

При некротизуючому фасциїті – руйнівній інфекції фасцій, виникає виражений біль у ділянці ураження, зазвичай на кінцівці. При огляді підтверджується інтенсивна болючість при пальпації, яка є непропорційно вираженою порівняно з видимими змінами на шкірі. Це важлива клінічна ознака, яка відрізняє некротизуючий фасциїт від звичайного целюліту.

Симптоми постстрептококових ускладнень

Окрема небезпека стрептококової інфекції полягає в тому, що навіть після одужання від гострого захворювання можуть розвинутися аутоімунні ускладнення. Стрептокок здатний викликати імуноопосередковані ускладнення: гостру ревматичну лихоманку, постстрептококовий гломерулонефрит і їхні довгострокові наслідки – ревматичну хворобу серця.

При ревматичній лихоманці розвиваються артрит, кардит, хорея, підшкірні вузлики та еритема маргінатум.

• артрит: сильний, «летючий» біль та запалення у великих суглобах (коліна, лікті), коли запалення переходить з одного суглоба на інший;
• кардит: запалення тканин серця, що може призвести до формування серцевих вад (ураження клапанів);
• мала хорея (хорея Сиденгама): аутоімунне ураження нервової системи. Вона проявляється раптовими, хаотичними і зовсім неконтрольованими рухом рук, ніг або м'язів обличчя (дитина починає мимоволі гримасувати, у неї різко псується почерк, вона стає непосидючою та упускає предмети);
• кільцеподібна еритема (erythema marginatum): специфічний висип на тулубі та кінцівках у вигляді рожевих кілець із чіткими, яскравими краями. Цей висип не свербить і не болить, але є прямим маркером ревматичного процесу;
• підшкірні вузлики: дрібні, щільні й безболісні утворення під шкірою в проекції суглобів.
  ​​​​​​​

Це пояснює, чому своєчасне лікування стрептококової ангіни антибіотиками є критично важливим.

Важливо! Приводом для негайного звернення за медичною допомогою є:​​​​​​​
- ​​​​​​​раптовий і виражений біль у горлі, особливо без кашлю та нежитю;
- гарячка вище 38,5°C;
- виражений біль, почервоніння або набряк шкіри, що швидко поширюється;
- висип на тілі, що з'явився на фоні захворювання горла;
- загальна слабкість, падіння артеріального тиску, порушення свідомості – ознаки потенційно небезпечного інвазивного процесу.

Класифікація стрептококової інфекції

Стрептококи – велика і різноманітна група бактерій. Щоб лікарі могли швидко призначити правильне лікування і прогнозувати ускладнення, у медицині прийнято кілька систем класифікації для ідентифікації збудника.

Класифікація за системою Ленсфілд (серологічні групи)

Система Ленсфілд – це серологічна класифікація, розроблена доктором Ребеккою Ленсфілд у 1930-х роках для впорядкування численних видів роду Streptococcus. Метод заснований на виявленні специфічних антигенних структур клітинної стінки бактерії і присвоює кожній групі літерний код – A, B, C, D і далі, що створює стандартизовану мову для передачі мікробіологічних результатів у клінічну практику.

Загалом описано 20 серотипів, яким присвоєно літери від A до V. Основні збудники хвороб у людини належать до групи A (Streptococcus pyogenes), групи B (Streptococcus agalactiae), груп C/G (Streptococcus dysgalactiae), а також групи D.

• Група A (Streptococcus pyogenes або бета-гемолітичний стрептокок групи A, БГСА) – найбільш клінічно значущий патоген. Стрептококовий тонзилофарингіт є найпоширенішою формою стрептококової інфекції, яка щороку уражає близько 600 мільйонів людей у світі. Крім фарингіту, БГСА спричиняє скарлатину, імпетиго, бешиху, некротизуючий фасциїт та стрептококовий токсичний шок.
• Група B (Streptococcus agalactiae) – найважливіший патоген серед не-групи-A стрептококів, адже є найпоширенішою причиною неонатального сепсису та бактеріємії у новонароджених. Також становить загрозу для вагітних жінок і людей з низьким імунітетом.
• Групи C і G (Streptococcus dysgalactiae) – за останнє десятиліття зафіксовано зростання частоти інвазивних інфекцій, спричинених цими групами, причому в окремих регіонах вони навіть випереджають S. pyogenes як збудник інвазивних захворювань. Клінічно спричиняють фарингіт, інфекції шкіри та м'яких тканин, бактеріємію.
• Група D – часто пов'язані з госпітальними інфекціями сечовивідних шляхів та ендокардитом і відомі наростаючою стійкістю до поширених антибіотиків. Streptococcus pneumoniae (пневмокок) стоїть окремо, він не має групового антигену Ленсфілд, але є провідним збудником бактеріальної пневмонії, менінгіту та гострого середнього отиту.

Класифікація за характером перебігу

Також важливо розрізняти форми інфекції за глибиною ураження та тяжкістю перебігу.

• Неінвазивні інфекції – збудник уражає слизові оболонки або поверхневі шари шкіри, не проникаючи у кров чи глибокі тканини. До цієї групи належать фарингіт, скарлатина, імпетиго та бешиха. Як правило, добре піддаються амбулаторному лікуванню антибіотиками.
• Інвазивні інфекції (іGAS) – бактерія долає природні бар'єри та проникає у стерильні в нормі середовища організму: кров, м'язи, фасції, внутрішні органи. Інвазивні форми охоплюють пневмонію, стрептококовий токсичний шок та некротизуючий фасциїт і характеризуються летальністю до 20%, уражаючи як дітей, так і дорослих.
• Постстрептококові імуноопосередковані ускладнення – розвиваються не внаслідок прямого поширення бактерії, а через патологічну відповідь імунної системи. До них належать гостра ревматична лихоманка, постстрептококовий гломерулонефрит та їхні довгострокові наслідки.

Класифікація за локалізацією ураження

Стрептококові інфекції також розподіляються залежно від того, який орган або система залучені у патологічний процес:

• верхні дихальні шляхи – фарингіт, тонзиліт, синусит, середній отит;
• нижні дихальні шляхи – пневмонія, плеврит, емпієма;
• шкіра та м'які тканини – імпетиго, бешиха, целюліт, некротизуючий фасциїт;
• системні форми – бактеріємія, сепсис, токсичний шок, менінгіт;
• постінфекційні ускладнення – ревматична лихоманка, гломерулонефрит, ревматична хвороба серця.

Діагностика стрептококової інфекції

Перш ніж призначити антибіотики, лікар повинен переконатися, що горло болить саме через стрептокок, а не через вірус. Адже антибіотики діють лише на бактерії – при вірусній інфекції вони марні та лише шкодять організму.

Першим етапом діагностики є огляд, де лікар оцінює, чи є наліт на мигдаликах, чи збільшені лімфовузли на шиї, чи є температура і кашель. Відсутність кашлю – важлива ознака саме стрептококової інфекції, адже при вірусних респіраторних інфекціях кашель є майже завжди. Для більш точної оцінки лікарі використовують спеціальні клінічні шкали, наприклад, критерії Центора або шкалу МакАйзека. Їхня мета – визначити ймовірність стрептококової інфекції до призначення будь-яких досліджень, щоб уникнути зайвого тестування і надмірного використання антибіотиків. Якщо за результатами огляду ймовірність інфекції низька – жодних додаткових досліджень не потрібно.

Якщо загальні симптоми викликають підозру, лікар направляє на експрес-тест на стрептокок – швидкий аналіз мазка з горла. Позитивний результат підтверджує діагноз і дає змогу одразу розпочати лікування антибіотиками. Негативний результат не завжди означає відсутність стрептокока – у такому разі може бути призначене бактеріологічне культуральне дослідження.

Посів мазка з горла – найточніший метод виявлення збудника. Результат готується 48–72 години, але саме культуральне дослідження є золотим стандартом діагностики стрептококового фарингіту. Його призначають тоді, коли експрес-тест негативний, але симптоми зберігаються, а також дітям, адже в них хибнонегативні результати трапляються частіше, ніж у дорослих.

Якщо людина вже одужала від інфекції, але за кілька тижнів з'явилися болі в суглобах, набряки обличчя чи проблеми з нирками, лікар призначає комплексне серологічне дослідження крові. Одного лише аналізу на АСЛ-О часто недостатньо.

Для підтвердження постстрептококового синдрому оцінюють комплекс специфічних антитіл:

• АСЛ-О (антистрептолізин О): маркер, який чітко підтверджує перенесену ангіну чи фарингіт. Рівень антитіл починає зростати через 1–3 тижні після інфекції, досягає піку на 3–5 тижні і може залишатися підвищеним до року;
• Анти-ДНКаза В (антидезоксирибонуклеаза В): критично важливий аналіз, якщо ускладнення (особливо на нирки – гломерулонефрит) виникли після стрептококового ураження шкіри (бешихи, імпетиго). При шкірних формах АСЛ-О майже завжди залишається в нормі, тому без тесту на Анти-ДНКазу В підтвердити діагноз неможливо;
• Антигіалуронідаза: додатковий маркер, який допомагає лікарю зафіксувати імунну відповідь, якщо інші показники є сумнівними.
  ​​​​​​​

Додатково лабораторія Діла досліджує загальні маркери запалення — С-реактивний білок (СРБ) та ШОЕ.

Важливо! Якщо разом з болем у горлі є виражений нежить, кашель і охриплість, швидше за все, це вірусна інфекція. Стрептокок рідко дає такі симптоми одночасно. У такому разі лікар може обійтися без досліджень і не призначати антибіотики – і це абсолютно правильне рішення відповідно до сучасних клінічних настанов.

Як правильно здавати мазок на стрептокок?

Результат мазка з горла багато в чому залежить від того, наскільки правильно він був зібраний. Навіть найточніший тест дасть хибний результат, якщо людина поїла або почистила зуби безпосередньо перед процедурою.

До основних правил підготовки належать:

• здавати мазок натщесерце або не раніше ніж через 2 години після їжі;
• не чистити зуби і не полоскати горло в день обстеження;
• не використовувати спреї для горла та антисептичні засоби щонайменше за 8–12 годин до процедури;
• не приймати антибіотики – в ідеалі мазок слід здавати до початку антибіотикотерапії, оскільки навіть одна доза препарату може знищити бактерії на слизовій і дати хибнонегативний результат.

Як лікувати стрептококову інфекцію?

Стрептококова інфекція – одне з небагатьох захворювань, при якому антибіотики є обов'язковими. Без лікування вона може дати серйозні ускладнення на серце та нирки, навіть якщо людина почуває себе стабільно.

Антибіотикотерапія

Антибіотики першої лінії для лікування стрептококової інфекції – це препарати вузького спектра дії, які є доступними мають низький рівень побічних ефектів. Рекомендований курс лікування становить 10 днів.

Важливо! Багато пацієнтів припиняють прийом антибіотиків вже на 3–4-й день, коли стає краще, але стрептокок може зберігатися в організмі і спричинити ускладнення навіть без видимих симптомів тому повний курс є обов'язковим.

Не зафіксовано жодного випадку клінічної резистентності стрептокока групи A до антибіотиків першої лінії. Це означає, що «старі» і доступні препарати досі залишаються найефективнішими, тож немає жодної потреби у дорогих антибіотиках широкого спектра. Конкретний препарат, його дозу та тривалість курсу визначає лікар з урахуванням віку пацієнта, ваги та наявності алергій.

Симптоматичне лікування

Антибіотики знищують бактерію, але не знімають біль і температуру миттєво. Як доповнення до антибіотикотерапії при помірних і виражених симптомах або високій температурі рекомендуються знеболювальні та протизапальні засоби. Також допомагають тепле пиття, полоскання горла сольовим розчином та достатній відпочинок.​​​​​​​

Важливо! При інвазивних формах інфекції – некротизуючому фасциїті, стрептококовому токсичному шоці, тяжкій пневмонії лікування проводиться виключно в умовах стаціонару. Антибіотики вводяться внутрішньовенно, а при некротизуючому фасциїті необхідне хірургічне втручання для видалення уражених тканин.

Особливості перебігу під час вагітності

При вагітності головну небезпеку становить не стрептокок групи A, а стрептокок групи B (Streptococcus agalactiae). Ця бактерія може безсимптомно колонізувати піхву та пряму кишку і зазвичай не викликає скарг у майбутньої мами. Однак під час пологів вона може передатися дитині та спричинити тяжкі інфекції у новонародженого, зокрема сепсис, пневмонію або менінгіт.

За даними Centers for Disease Control and Prevention (CDC), приблизно 20–30% вагітних жінок є носіями стрептокока групи B. Без профілактики бактерія може передатися дитині під час пологів. ​​​​​​​Саме тому всім вагітним рекомендується скринінговий мазок на стрептокок групи B. Обстеження проводиться на терміні 36–37 тижнів вагітності.

​​​​​​​Стрептокок у вагітних не завжди потребує лікування під час вагітності, якщо йдеться лише про безсимптомне носійство стрептокока групи B. У більшості випадків достатньо профілактичного введення антибіотиків саме під час пологів.

Водночас інфекції, спричинені бета-гемолітичним стрептококом групи А, також потребують уваги. Якщо під час вагітності розвивається стрептококова ангіна, скарлатина або стрептококова інфекція на шкірі, лікар призначає антибіотики, дозволені для застосування у вагітних. Відкладати лікування не варто, оскільки нелікована бактеріальна інфекція може становити більший ризик для матері та дитини, ніж правильно підібрана терапія.

Стрептококова інфекція у дітей

Діти – найуразливіша група щодо стрептококових інфекцій. Стрептококовий фарингіт найчастіше зустрічається у дітей віком від 3 до 9 років. Саме в цьому віці діти активно контактують у дитячих садках і школах, де стрептокок передається надзвичайно легко.

Особливу тривогу викликають дані останніх років. Після спалаху інвазивних стрептококових інфекцій у 2022–2023 роках кількість госпіталізованих дітей залишалася підвищеною і в сезоні 2023–2024 – щорічні показники госпіталізацій зросли майже втричі порівняно з допандемічним рівнем.

У дітей стрептокок може проявлятися не лише як ангіна. Клінічні прояви варіюються від легких інфекцій, таких як фарингіт, імпетиго, скарлатина до загрозливих для життя інвазивних форм. Батькам важливо знати, що скарлатина у дитини – не окрема хвороба, а прояв саме стрептококової інфекції, яка потребує лікування антибіотиками.

Нелікована або недолікована стрептококова інфекція у дітей може спричинити ревматичну лихоманку з ураженням серцевих клапанів – патологію, яка залишиться на все життя. Тому повний курс антибіотиків у дітей є особливо важливим: припиняти лікування при першому покращенні не можна.

Як захиститися від стрептококових інфекцій?

Повністю захиститися від стрептокока неможливо, адже ця бактерія надто поширена. Проте, можна суттєво знизити ризик зараження дотримуючись кількох простих правил.

• Гігієна рук – найефективніший і найдоступніший спосіб профілактики. Основні заходи профілактики спрямовані на покращення особистої гігієни та гігієни рук, а дотримання правил інфекційного контролю особливо важливе у місцях із підвищеним ризиком передачі збудника. Мити руки варто після відвідування громадських місць, до їжі та після контакту з хворою людиною.
• Уникати близького контакту з хворими. Стрептокок передається повітряно-крапельним шляхом – при кашлі, чханні або розмові на близькій відстані. Бактерія може передаватися через контакт зі слиною або виділеннями з носа, а також через відкриті рани та подряпини, тому спільний посуд, рушники та засоби особистої гігієни з хворим краще не використовувати.
• Зміцнення імунітету. Стрептокок найлегше атакує ослаблений організм. Повноцінний сон, збалансоване харчування, фізична активність і відмова від шкідливих звичок – все це підтримує імунну систему в тонусі. Ефективність різноманітних заходів гігієни та обмеження контактів для зниження передачі респіраторних збудників, зокрема стрептокока, була підтверджена ще під час пандемії іспанського грипу і знову – під час пандемії COVID-19.
• Своєчасне лікування. Людина, яка лікується антибіотиками, швидко перестає бути заразною, тому при перших ознаках стрептококової інфекції важливо не зволікати з візитом до лікаря, адже це захищає не лише самого пацієнта, а й усіх його близьких.

Вакцинопрофілактика

Проти стрептокока групи А (збудника ангіни та скарлатини) вакцини наразі не існує – захиститися від нього можна лише за допомогою гігієни, вчасної діагностики та антибіотикотерапії.

Проте, проти найпідступнішого інвазивного збудника – Streptococcus pneumoniae (пневмокока), який спричиняє важкі бактеріальні пневмонії, отити та менінгіти, – ефективна вакцинація існує та є світовим стандартом.

Сучасна доказова медицина використовує кон'юговані пневмококові вакцини, які формують тривалий імунологічний захист:

• превенар 13 (Prevenar 13): перевірений часом золотий стандарт захисту малюків (починаючи з 2-місячного віку) та дорослих із груп ризику від 13 найнебезпечніших штамів бактерії;
• нове покоління вакцин (Превенар 20 та Vaxneuvance): найсучасніші світові розробки, які суттєво розширили спектр захисту (до 15 та 20 серотипів відповідно). Відповідно до оновлених міжнародних настанов (CDC), Превенар 20 рекомендований як потужний одноразовий щит для дорослих віком від 65 років, а також для людей із хронічними патологіями (наприклад, цукровим діабетом, кардіологічними хворобами чи хронічними обструктивними захворюваннями легень), оскільки саме вони є найбільш вразливими до інвазивного пневмокока.
  ​​​​​​​

Імунопрофілактика пневмококової інфекції в Україні наразі є рекомендованою, проте провідні педіатри та терапевти наполягають на її обов'язковому внесенні до індивідуального календаря щеплень для захисту вашої родини.

Вакцинація проти пневмокока дарує батькам найголовніше – спокій та впевненість, що дитина захищена від важких бактеріальних ускладнень під час перших кроків у дитячому садку чи школі.

Дотримання правил гігієни, своєчасне лікування інфекцій та уважне ставлення до симптомів допомагають значно знизити ризик зараження стрептококом і запобігти розвитку небезпечних ускладнень. Особливо важливо проходити рекомендовані обстеження під час вагітності та не відкладати звернення до лікаря при появі ознак бактеріальної інфекції.

Запитання пацієнтів та відповіді лікарів Діла

1. Чим небезпечна стрептококова інфекція?
Для стрептокока групи А (БГСА) головна підступність криється не в самій ангіні, а в її відтермінованих автоімунних ускладненнях. Недолікований тонзилофарингіт може змусити імунну систему атакувати власні тканини. Як наслідок – розвиваються гостра ревматична лихоманка з ураженням клапанів серця або гломерулонефрит з порушенням функції нирок. Ці патології можуть залишитися на все життя, навіть якщо сама ангіна протікала відносно легко.

Для пневмокока (S. pneumoniae) та стрептокока групи B найбільшу загрозу становить саме гострий період інфекції. Пневмокок не запускає ревматизм, але здатний за лічені дні спричинити важку крупозну пневмонію, гнійний отит або смертельно небезпечний менінгіт. А для новонародженого малюка зустріч зі стрептококом групи В небезпечна блискавичним сепсисом у перші години життя, що вимагає негайної реанімації, а не довгострокового спостереження.

2. Які хвороби спричинені стрептококом?
Стрептокок – збудник широкого кола захворювань. До них належать фарингіт, скарлатина, імпетиго, целюліт, бешиха, а також тяжкі, небезпечні для життя, форми – стрептококовий токсичний шок і некротизуючий фасциїт. Крім того, стрептокок групи B є головною причиною сепсису у новонароджених, а пневмокок – одним з головних збудників бактеріальної пневмонії та менінгіту. До постінфекційних захворювань, які розвиваються вже після перенесеної інфекції, належать гостра ревматична лихоманка, ревматична хвороба серця та постстрептококовий гломерулонефрит.

3. Чи існує вакцина від стрептококової інфекції?
Наразі для стрептокока групи А ліцензованої вакцини для клінічного застосування досі не існує. Це пов'язано з біологічною складністю збудника: стрептокок має понад 150 різних серотипів, і створити вакцину, яка захищала б від усіх них одночасно, вкрай непросто. Для пневмокока існує ефективна рекомендована вакцина, про яку вже згадано вище у розділі «Вакцинопрофілактика».