Незважаючи на «масочний» тренд 2020 року, акне залишаються важливою естетичною і медичною проблемою.
Близько 80% людей стикаються з акне протягом життя, більше 20% мають важкі форми цієї патології. Пубертат є періодом максимальної частоти акне, проте їх частота у дорослих (старше 25 років) жінок складає загалом від 20 до 40%. Більш ніж в половині випадків ефективність лікування акне є незадовільною.
Чому? Спробуємо розібратись, використовуючі останні наукові дані
А - андрогени
- Добре відомо, що акне є одним із розповсюджених симптомів гіперандрогенних станів (СПКЯ). Гіперандрогенія призводить до надмірного утворення шкірного сала, зміни його складу. Сальна залоза є андрогензалежним органом і одночасно місцем локального синтезу андрогенів, проте, як показують дослідження, вплив цих гормонів є не єдиним фактором розвитку акне. Вираженість акне здебільшого не корелює з рівнями циркулюючих андрогенів.
- Середні рівні тканинних андрогенів дигідротестостерона та андростендіола глюкуроніда у жінок з акне є вищими порівняно з жінками без акне. Але й локальна гіперандрогенія є не єдиною причиною розвитку акне.
Б - бактерії
За сучасними уявленнями до основних складових патогенезу акне відносять:
- надмірне утворення шкірного сала і його склад,
- гіперкератинізацію гирл волосяних фолікулів,
- колонізацію волосяного фолікула шкірними бактеріями та прозапальну активність імунних клітин шкіри.
Останньому пункту варто приділити більше уваги.
Cutibacterium acnes (C. acnes), яку раніше називали Propionibacterium acnes сьогодні розглядається як шкірний коменсал, який виконує багато функцій в підтриманні шкірного гомеостазу і протимікробному захисті. Як показують останні дослідження, до розвитку акне призводить не стільки надмірне розмноження C. Acnes в пілосебаційній одиниці, скільки присутність патогенних штамів цього мікроорганізму. Ще одним вірогідним механізмом, розвитку акне є формування мікробних біоплівок, які в тому числі сприяють утворенню комедонів.
В - ви про це замислювались?
Рід пропіонобактерій є природно резистентним до 5-нітромідазолів, аміноглікозидів, сульфоніламідів і мупіроцину. Набута резистентність C. acnes до еритроміцину і кліндаміцину складає між 21 і 70%, резистентність до тетрацикліну – досягає 30%. Але проблема антибіотикорезистентнотсті шкірних коменсалів стосується не лише ефективності лікування акне, а й розповсюдження антибіотикорезистентних штамів загалом і їх потенційної небезпеки як чинника опортуністичних інфекцій у вразливих контингентів. Дослідження показали, що тривале використання місцевих форм антибактеріальних препаратів призводить до розвитку резистентності золотистого стафілококу. В ретроспективному когортному дослідженні за участі більше ніж 100 000 пацієнтів з акне, було встановлено, що особи які застосовували антибіотики для лікування акне протягом 6 тижнів і більше, мали більшу частоту респіраторних захворювань протягом наступного року (відношення шансів - 2.15; 95% ДІ, 2.05-2.23).
Г - гайдлайни
Менеджмент акне регламентується Європейським протоколом з лікування акне (останнє оновлення 2016 рік), Міжнародним консенсусом по практичному менеджменту акне для клініцистів Глобального альянсу з покращення результатів лікування акне 2017, відповідно до яких при середньо/важкому перебігу акне і більш важких формах можливе застосування місцевих або системних антибактеріальних препаратів, але не в якості монотерапії, а в комбінації з бензоїла пероксидом. Отже, застосування антибіотиків для лікування акне було значно обмежене.
Д - дослідження для ефективного лікування
Отже, пацієнтки з акне потребують:
- оцінки андрогенного статусу, визначення джерела гіперандрогенії, включаючи оцінку тканинних андрогенів;
- при формах акне, які підлягають застосуванню місцевої або системної антибактеріальної терапії, доцільним є визначення антибіотикочутливості, виділеного з запаленої пілосебаційної одиниці патогена.
Джерела:
- European evidence-based (S3) guideline for the treatment of acne - update 2016 J. Eur. Acad. Dermatology Venereol. 30 (2016) 1261–1268
- Practical management of acne for clinicians: An international consensus from the Global Alliance to Improve Outcomes in Acne, J. Am. Acad. Dermatol. 78 (2018) S1-S23.e1.
- "A Comprehensive Review of Acne Vulgaris." J Clin Pharm 1 (2019): 17-45.
