Синдром Жильбера або негемолітична сімейна жовтяниця - пігментний гепатоз, пов'язаний з порушенням внутрішньоклітинного транспорту білірубіну в гепатоцитах до місця його з'єднання з глюкуроновою кислотою. Обумовлено захворювання зниженням активності ферменту уридиндифосфат-глюкуронілтрансферази в печінці, відповідального за кон'югацію білірубіну з глюкуроновою та іншими кислотами. Основною причиною недостатності ферменту є мутація в кодуючому його гені - A (TA) 7TAA, однак за розвиток синдрому і вираженість симптомів відповідають і інші чинники, такі як стать, вік і перенесені інфекційні захворювання, зокрема, вірусні гепатити.
Як проявляється синдром Жильбера
Синдром Жильбера - спадкове захворювання. Частіше хворіють чоловіки, перші ознаки хвороби, як правило, розвиваються у віці 12-30 років.
Розрізняють два варіанти перебігу хвороби:
- вроджений, без попереднього гострого вірусного гепатиту;
- постгепатитна білірубінемія, що маніфестує після перенесеного гострого вірусного гепатиту (синдром Калька).
Основний симптом хвороби Жильбера - епізодична жовтяниця. Під жовтяницею розуміють жовтяничне забарвлення шкіри та склер у результаті підвищення рівня білірубіну в сироватці крові з подальшим його накопиченням в підшкірній жировій клітковині.
Характерні особливості клінічної картини:
- Хвилеподібний перебіг. Жовтяниця з'являється або посилюється після:
• інтеркурентних інфекцій;
• стресових ситуацій;
• голодування, блювоти;
• перевтоми, фізичних навантажень;
• початку менструацій (у жінок);
• прийому алкоголю;
• прийому препаратів, у метаболізмі яких бере участь дефектний фермент (анаболічні стероїди, глюкокортикоїди, андрогени, рифампіцин, стрептоміцин, циметидин, сульфаніламіди, левоміцетин, саліцилат натрію, ампіцилін, парацетамол, кофеїн). - Ступінь вираженості жовтяниці різна: від невеликої иктеричности склер до різко вираженої дифузної жовтяничності шкіри і видимих слизових оболонок, або тільки часткової забарвленості долонь, стоп, пахвових западин. У деяких випадках захворювання приймає безжовтяничний варіант перебігу, хоча рівень білірубіну в крові незмінно підвищений. Згідно з різними джерелами гіпербілірубінемія становить від 68 до 100 мкмоль/л.
- Часто хворих з синдромом Жильбера турбують: тяжкість в правому підребер'ї, диспепсичні явища, астеновегетативні розлади, слабкість, порушення сну. Спостерігаються ксантелазми (невеликі жовтуваті бляшки у внутрішнього кута повіки, що трохи підвищуються над шкірою). Хворі з синдромом Жильбера схильні до підвищеного пігментоутворення під впливом світла і тепла, що проявляється розсіяними плямами на шкірі.
Синдром Жильбера як фактор ризику
Особливістю захворювання є збільшення некон'югованої (вільної) фракції білірубіну, що має високу ліпофільність, що робить можливим проникнення його через мембрани клітин, зокрема головного мозку, чим і пояснюється його нейротоксичність.
Синдром Жильбера значно ускладнює перебіг захворювань, що супроводжуються підвищеним гемолізом еритроцитів. Більш важко на його тлі протікають вірусні гепатити та інші патології печінки.
При хворобі Жильбера в 30% випадків у пацієнтів виявляється хронічний холецистит, холангіт, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки. Ризик розвитку жовчнокам'яної хвороби у таких хворих підвищується в кілька разів.
Діагностика синдрому Жильбера
Диференційна діагностика печінкової жовтяниці - один з найбільш складних моментів у лікарській практиці. Причиною жовтяниці може бути як інфікування вірусними гепатитами, так і неінфекційне захворювання. При диференційній діагностиці жовтяниць, в першу чергу, необхідно знайти відповідь на питання, чим вони обумовлені. Це може бути пов'язано з гемолізом еритроцитів, ураженням печінки, холестазом або іншими факторами. Для вирішення цього питання необхідно враховувати особливості порушень окремих ланок пігментного обміну. Залежно від того, на якому рівні відбулося порушення обміну білірубіну, виділяють такі види жовтяниць: надпечінкова, печінкова, підпечінкова.
На тлі негативних серологічних і молекулярних маркерів вірусних гепатитів і прогресуючій жовтяниці в даний час легко запідозрити генетичне захворювання, яке проявляється епізодами жовтяниці, зумовленими підвищенням вмісту непрямого (некон'югованого) білірубіну в сироватці крові - синдром Жильбера. Для того щоб поставити діагноз синдром Жильбера, важливо провести молекулярну діагностику - ДНК уридиндифосфат -глюкуронілтрансферази.
Найбільш досконалим методом діагностики синдрому Жильбера є пряма ДНК діагностика за допомогою дослідження кількості ТА повторів промоторной області гена UGT1A1 шляхом постановки полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі. Переваги дослідження очевидні:
- Дозволяє уникнути необхідності проведення пункційної біопсії печінки при підозрі на синдром Жильбера.
- Впливає на планування лікування лікарськими препаратами з гепатотоксичними властивостями.
- Дозволяє оцінити ризик розвитку ускладнень при терапії іринотеканом (препарат, що застосовується в лікуванні деяких видів раку).
У медичній лабораторії ДІЛА можна пройти обстеження комфортно і безпечно. Взяття матеріалу проводиться за допомогою одноразових вакуумних систем в будь-яких зручних для пацієнта умовах: у відділенні лабораторії, вдома або в стаціонарі. Виконується дослідження біоматеріалу у всіх відділеннях МЛ ДІЛА за попереднім записом за телефоном 0 800 606 777.
