Деякі стани органів шлунково-кишкового тракту, наприклад целіакія, впливають на пониження рівня всмоктування різних компонентів харчових продуктів, включаючи залізо.
Анемія є характерною ознакою целіакії, що розвивається у 23,75-50% пацієнтів, яка може бути єдиним симптомом хвороби. Анемія при целіакії найчастіше залізодефіцитна, рідше — анемія хронічної хвороби, фолієво-дефіцитна та вітамін В12-дефіцитна.
Солдатова Оксана Володимирівна – к. мед. н., доцент кафедри дитячих і підліткових захворювань Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, експерт ДОЗ КМДА, віцепрезидент Незалежної Асоціації нутриціологів та дієтологів України підготувала відповіді на найпоширеніші питання, пов’язані з діагностикою целіакії.
Як діагностувати глютенозалежні захворювання?
Целіакія — поширене хронічне спадкове прогресуюче захворювання, що характеризується стійкою непереносимістю білка клейковини злаків (глютену), частота якого становить 1 випадок на 100-300 осіб. Детальніше про целіакію та клініко-лабораторний менеджмент - за посиланням.
Якщо фекальний кальпротектин >800 мкг/л у дорослого, а на колоноскопії немає патологічних змін, яка подальша тактика? З чим це може бути пов’язано?
Кальпротектин виділяється у великих кількостях з калом при пошкодженні слизової оболонки кишківника. Він є маркером активності лейкоцитів і запалення в шлунково-кишковому тракті. Детальна інформація за посиланням.
За даними досліджень, порогові значення ФК при ендоскопічно активній стадії ЗЗК у дорослих коливаються від 50 до 280 мкг/г. При підвищенні порогового значення ФК спостерігалось збільшення специфічності, але зменшення чутливості методу. У дітей підвищений рівень ФК спостерігається у ранньому віці, з часом він знижується.
ФК може бути підвищений:
- при харчовій алергії до білка коров'ячого молока
- муковісцидозі
- дивертикуліті
- аденовірусних, ротавірусних, норовірусних діареях
- сальмонельозі, кампілобактерній інфекції
- целіакії
- неоплазіях
- у пацієнтів з ожирінням
- при прийомі протизапальних лікарських засобів та інгібіторів протонної помпи
Фекальна еластаза та фекальний кальпротектин: кому й коли показані, які правила забору цих досліджень?
Показаннями до визначення рівня ФК є:
- диференційна діагностика запальних (ВК, ХК) і функціональних (СПК) захворювань кишечника;
- моніторинг ендоскопічної та гістологічної активності запалення та прогноз рецидивування при ЗЗК;
- додаткове діагностичне дослідження при новоутвореннях (посідає друге місце за значимістю після кількісного визначення фекального гемоглобіну і фекального трансферину);
- виявлення маркеру раннього рецидиву при хронічних ЗЗК;
- оцінка запального процесу, ступеня відновлення слизової оболонки кишківника після перенесених інфекційних захворювань;
- підозра на наявність некротизуючого ентероколіту у новонароджених і моніторинг його перебігу;
- оцінка ефективності лікування пацієнтів з гельмінтозами, особливо пов’язаними з грибковими захворюваннями, ешерихіозом (О 157: Н7), дизентерією та вірусними кишковими інфекціями.
Клінічне значення визначення ФК полягає насамперед у скринінгу ЗЗК (запальних захворювань кишківника) у пацієнтів із симптомами ураження ШКТ, а також у контролі активності запального процесу у пацієнтів із ЗЗК . Правила підготовки до дослідження за посиланням.
Фекальна еластаза. Панкреатична еластаза (англ. Elastase) - протеолітичний фермент, що розщеплює пептиди та білки, ендопептидаза. Інша назва панкреатопептидаза E.
Показання для призначення
- Панкреатит в хронічній чи гострій формі (Діагностична Чутливість - до 94%)
- Муковісцидоз (ДЧ – 100%);
- Холелітіаз (камені в жовчному міхурі чи жовчовивідних протоках);
- Цукровий діабет I і II типу (інсулінозалежний і інсулінонезалежний);
- Непереносимість лактози (лактозна недостатність);
- Хвороба Крона;
- Злоякісні процеси в підшлунковій залозі (ДЧ при панкреатичній карциномі – 61%);
- Механічні травми або недавнє оперативне втручання в ділянці підшлункової залози;
- Абдомінальний синдром (гострі болі в ділянці епігастрія або порушення травлення без встановлених причин;
- Обтураційна жовтяниця (порушення відтоку жовчі, викликане механічною перешкодою (пухлина, конкремент), що перекрила просвіт жовчної протоки);
- Кістозний фіброз підшлункової залози
- Синдром Швахмана-Даймонда
Правила підготовки до дослідження та транспортування БМ за посиланням.
Лабораторна діагностика хвороби Крона передбачає проведення таких досліджень:
- загальний аналіз крові (відзначається анемія, підвищення кількості лейкоцитів, зниження гемоглобіну);
- біохімічний аналіз крові (перевіряють рівень альбуміну, кальцію, калію, натрію, глюкози, білірубіну);
- С-реактивний білок;
- загальний аналіз сечі;
- копрограма (метод, що дозволяє виявити частинки неперетравленої їжі);
- кальпротектин фекальний;
- дослідження калу на приховану кров.
Лабораторна діагностика хвороби шлунку:
Гастрокомплекс - комплексне дослідження крові, що включає такі маркери як: пепсиноген I та II, співвідношення пепсиноген I до пепсиноген II, гастрин-17 кількісний та Хелікобактеріоз, Helicobacter pylori, антитіла IgG.
Чи впливає вживання тваринного м'яса на результати тесту на приховану кров у калі та на копрограму?
Ні, не впливає.
Які діагностичні методики можна застосувати для визначення СНБР – синдром надлишкового бактеріального росту?
Водневий дихальний тест з глюкозою.
Діагностична цінність такого дослідження як копрограма?
Копрограма - метод, який є важливою діагностичною складовою для виявлення порушень функції шлунку, підшлункової залози, печінки та кишківника, застосовується на діагностичному етапі та для контролю ефективності лікування.
Діагностики H. рylori: яке дослідження обрати для верифікації та після лікування: дихальний тест, кров, кал?
Золотим стандартом діагностики інфекції H. Pylori вважають гістологічний метод. Для скринінгу в популяції рекомендовано застосовувати серологічний метод діагностики. Для контролю ерадикації H. pylori слід віддавати перевагу неінвазивним методам (уреазний дихальний тест або фекальний тест). Найточнішим сучасним методом діагностики H. pylori для визначення молекулярно‑генетичних особливостей мікроорганізму, оцінки його вірулентності, прогнозування перебігу захворювання є полімеразна ланцюгова реакція – ПЛР.
Кожен метод має переваги та недоліки. Методи відрізняються за чутливістю та специфічністю. Для точнішої діагностики інфекції H. pylori рекомендовано використовувати два методи і більше, поєднувати інвазивні та неінвазивні методики.
Для неінвазивного тестування рекомендовано використовувати Helicobacter pylori, ДНК методом ПЛР - якісн. - маркер наявності збудника Хелікобактер пілорі у досліджуваному біоматеріалі: кал. Підходить усім віковим групам.
- аналіз на антиген H.pylori у калі – двоетапний моноклональний ІФА (для всіх вікових груп і краще для дітей молодшого віку – замість уреазного дихального тесту)
- дихальний тест із сечовиною – є прийнятною альтернативою для дітей віком від 6 років, які можуть дотримуватися протоколу тестування; має більш високий рівень хибнопозитивних результатів у дітей молодшого віку або дітей, які відмовляються від співпраці (через забруднення пероральними організмами, які продукують уреазу)
- Хелікобактеріоз, Helicobacter pylori, білок CagA, антитіла IgА – кількісн.- серологічний маркер гострого періоду інфекції, викликаної Хелікобактер пілорі - антитіла до білків CagA визначаються у 80-100% пацієнтів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки та у 94% хворих на рак шлунка.
- Хелікобактеріоз, Helicobacter pylori, антитіла IgG - серологічний маркер імунної пам'яті до інфекції Хелікобактер пілорі.
Для оцінки ефективності ерадикаційної терапії рекомендовані неінвазивні: 13С-уреазний дихальний тест або визначення антигену Helicobacter pylori в калі через 4-8 тижнів після закінчення терапії.
Інвазивні: Уреазний тест (виявлення уреазної активності в біоптаті СОШ, який поміщається в рідке чи гелеподібне середовище, що вміщує субстрат, буфер та індикатор). Є скринінговим, інвазивним і при надмірній контамінації потенційно-патогенними мікроорганізмами (протеї, клебсієли, псевдомонаси та ін.), які також мають уреазну активність, тест може бути псевдопозитивним.
Яка різниця між фібротестом, актитестом, фібромаксом? Які особливості цих методик?
Комплекс розрахункових досліджень для визначення ступеня гістологічної активності при найбільш поширених формах патології печінки.
Фібротест (FibroTest) - дослідження, що дозволяє діагностувати ступінь тяжкості фіброзу печінки. Актитест (ActiTest) - активність некро-запального процесу в печінці.
FibroMax містить п'ять основних діагностичних тестів для повної оцінки стану печінки FibroMax = FibroTest + ActiTest + SteatoTest + NashTest + AshTest. Фібромакс додатково дозволяє діагностувати жирову дистрофію (стеатоз) печінки - СтеатоТест (SteatoTest); алкогольний стеатогепатит у осіб, що зловживають алкоголем - ЕшТест (AshTest); неалкогольний стеатогепатит у пацієнтів з надмірною масою тіла, резистентністю до інсуліну, гіперліпідемією, а також хворих на цукровий діабет - НешТест (NashTes).
Підозра на нейроендокринну пухлину. Які лабораторні дослідження треба провести?
Хромогранін А – лабораторний тест, спрямований на визначення концентрації в сироватці крові білка, що є специфічним маркером нейроендокринних пухлин.
Хромогранін А - переваги маркеру:
1. Універсальний маркер НЕП, чутливість, специфічність залежить від гістопатологічних характеристик, розмірів, поширеності НЕП (до 100% при великих, добре диференційованих і метастатичних пухлинах). Дуже чутливий (83%) і високо специфічний (96%) маркер оцінки діагностованої або підозрюваної феохромоцитоми (перевага дослідження в комплексі з катехоламінами: препарати, які використовуються в діагностиці /лікуванні феохромоцитоми, практично не впливають на рівень Хромограніна А в плазмі).
2. Підвищення рівня є маркером нейроендокринної тканини навіть у випадках, коли наявна НЕП не секретує гормони та подібні їм речовини (наприклад, кальцитонін «-», але Хромогранін А «+») C-клітинна карцинома, карцинома прищитоподібної залози або інші карциноми.
Наскільки специфічними є онкомаркери ШКТ?
Діагностика будь-якого захворювання будується на підставі різнобічного обстеження з використанням різних, не тільки лабораторних методів та здійснюється виключно лікарем.
Онкомаркер підшлункової залози СА 19-9
Тест на СА 19-9 не використовується для первинної діагностики раку, оскільки немає достатньої чутливості та специфічності. Рівень онкомаркера CA 19-9 підвищений у 70% пацієнтів із раком підшлункової залози.
В яких випадках призначають дослідження:
- При симптомах раку підшлункової залози: біль у животі, нудоті, втраті ваги, жовтяниці.
- Періодично для контролю за ефективністю лікування та виявлення рецидивів у пацієнтів із раком підшлункової залози із початково підвищеним рівнем CA 19-9.
- При підозрі на рак печінки, жовчного міхура або жовчних шляхів, шлунка, товстого кишківника (у комплексі з іншими онкомаркерами).
Важливі зауваження:
1. Онкомаркер СА 19-9 має значення для раннього виявлення метастазів пухлини підшлункової залози.
2. У 7-10% людей немає гена, що кодує антиген СА 19-9. Відповідно, у них генетично відсутня можливість синтезу СА 19-9, тому навіть за злоякісної пухлини рівень онкомаркера у сироватці крові не визначається.
3. Діагностична цінність аналізу на раковий антиген СА 19-9 у крові зростає при одночасному тесті на РЕА (раково-ембріональний антиген).
Раковий ембріональний антиген (РЕА) – це речовина білкової природи, яка використовується в лабораторній практиці як тканинний маркер онкологічних захворювань. РЕА може підвищуватися при раку кишківника, шлунку, підшлункової залози, молочної залози, легенів, простати, яєчників, при метастазах раку різного походження в печінку та кістки.
Показання для призначення:
1. При підозрі на наявність пухлини:
- товстого кишківника, прямої кишки,
- шлунка,
- підшлункової залози,
- молочної залози,
- легень,
- яєчників,
- метастазування пухлини в печінку та кістки.
2. Під час моніторингу терапії злоякісних новоутворень.
3. Після операції з видалення злоякісної пухлини.
4. У процесі тривалого спостереження після лікування раку.
Важливі зауваження :
- Негативний результат аналізу не виключає наявність онкологічного захворювання.
- Рекомендується проводити повторні дослідження із застосуванням тих самих тест-систем для чіткішої інтерпретації результатів.
Антиген СА 242 продукується клітинами епітелію ШКТ. Його поява в крові у великій кількості може свідчити про розвиток раку підшлункової залози, товстого кишківника або прямої кишки. Раковий антиген СА 242 - це високомолекулярний глікопротеїн, який, як і онкомаркер СА 19-9, виробляється клітинами епітелію шлунково-кишкового тракту, але має більш виражену чутливість і специфічність до злоякісних утворень.
Головною особливістю онкомаркера СА 242 є низька експресія при доброякісних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, що дозволяє використовувати його для диференціальної діагностики доброякісних та злоякісних пухлин.
- Рак підшлункової залози - чутливість – 57-83%, специфічність – 83-90%.
- Рак товстого кишківника - чутливість – 40%, специфічність – 90%
- Рак прямої кишки - чутливість – 40%, специфічність – 90%
СПК у дітей: клініка, діагностика, лікування ?
У дитячому віці синдром подразненого кишківника має функціональний характер і є наслідком незадовільного психоемоційного стану дитини (перенесені стреси, дефекти виховання, несприятлива атмосфера в сім'ї, підвищена психо-емоційна лабільність). У ранньому дитячому віці синдром подразненого кишківника часто пов'язують з незрілістю шлунково-кишкового тракту, ферментативної системи, незрілістю ЦНС, інших органів і систем.
